14 травня 1940 року нідерландський опір ще тримається навколо Роттердама, де німецькі парашутисти ведуть бої з 10 травня. Щоб зламати оборону й прискорити капітуляцію Нідерландів, німецьке командування розглядає масоване бомбардування густонаселеного центру міста.
Проте переговори про капітуляцію вже тривають. Здійснити наліт, коли щойно передали ультиматум, — значить ризикнути вдарити по місту, яке ось-ось здасться, ціною численних цивільних жертв. Відмовитися від нальоту — значить дати обороні перепочинок.
Німецьке командування може бомбардувати центр, щоб залякати й вимусити негайну капітуляцію. Призупинити наліт, доки завершаться поточні переговори. Або бити лише по військових цілях, щадячи місто. Плутанина зі зв'язком, ультиматум і темп наступу вплинуть на рішення з драматичними наслідками для населення.
Командування вирішує бомбардувати центр міста, щоб вимусити капітуляцію: 14 травня, попри переговори про здачу, Люфтваффе бомбардує центр Роттердама. Накази про відкликання надходять запізно для частини літаків. Наліт руйнує історичне серце міста й, за сучасними оцінками, забирає життя приблизно 800–900 людей та залишає без даху над головою десятки тисяч — тяжкі втрати, але значно менші від 30 000 загиблих, яких якийсь час наводили пропаганда й союзна преса. Під загрозою такої самої долі для Утрехта й Амстердама Вінкельман того ж дня наказує нідерландським силам капітулювати; акт підписують 15 травня. Роттердам стає символом терористичного бомбардування й, у відповідь, підживлює союзну доктрину бомбардування німецьких міст.
T03-123