27-річний від осені 1939 року командує «Піковий туз» — винищувальною групою, оснащеною Bf 109. Ветеран легіону «Кондор» в Іспанії, де він розробив бойовий порядок «шварм» («патруль із 4», який перейняли всі військово-повітряні сили), він — один із найшанованіших тактиків винищувальної авіації Люфтваффе й у травні 1940 року вже має довгу низку повітряних перемог.
Від 10 травня німецький прорив котиться на захід. Німецькі винищувачі практикують Freie Jagd — «вільне полювання»: вони прочісують небо в пошуках союзних літаків, але можуть і пікірувати на випадкові цілі на землі. А дороги півночі Франції переповнені. Там змішуються союзні військові колони, що відступають, і нескінченні вервечки цивільних біженців, яких із висоти часто неможливо розрізнити.
Цього 18 травня над районом Сен-Кантена група Мельдерса помічає довгу колону на прямій дорозі. Ніщо не вказує напевно, чи це війська, цивільні, чи ті й інші разом. Командир групи мусить вирішити, що його винищувачі зроблять із цією ціллю.
На практиці під час кампанії здебільшого переважає атака на будь-яку колону на магістралях за принципом перекриття: німецькі винищувачі та пікірувальні бомбардувальники широко атакують автошляхи, а обстріли колон, у яких змішалися військові й біженці, підтверджені численними свідченнями. Сам Мельдерс полює передусім на винищувачі: 27 травня 1940 року йому зараховують 20-ту повітряну перемогу, 29 травня він отримує Лицарський хрест і стає героєм пропаганди. Ревний католик, він залишить по собі репутацію офіцера, який дотримувався певних меж, проте це не знімає з авіації відповідальності за атаки на цивільних. Пам'ять про нього викликає в Німеччині гострі суперечки: його довго шанували як покровителя винищувальної авіації, а з 2000-х років триває дискусія про те, яке місце має посідати його ім'я у військових традиціях. За обстріли доріг 1940 року так ніхто й не був притягнутий до відповідальності.
T03-065