Офіцер штабу планування Люфтваффе в Берліні має в травні 1940 року сформулювати доктринальну рекомендацію. Питання виходить за межі однієї цілі: йдеться про те, щоб визначити лінію поведінки щодо застосування повітряних сил проти ворога.
Люфтваффе замислювали передусім як авіацію підтримки сухопутних військ. Проте вона має й флот бомбардувальників — «Гейнкель» He 111, «Дорньє» Do 17, Junkers Ju 88, — здатних завдавати ударів далеко за лінією фронту. Прецедент існує: у вересні 1939 року бомбардування Варшави розтрощило обложену столицю, щоб зламати її опір.
У штабах протистоять 2 школи. Одна обстоює обмеження дій бомбардувальників військовими об'єктами: аеродромами, залізницями, складами, військами. Інша вважає, що навмисні удари по містах і цивільному населенню можуть зламати моральний дух супротивника й наблизити його капітуляцію — «лінія», що веде від Варшави до міст Заходу.
Наступ на Заході розпочато. Офіцер має визначити, яку доктрину рекомендувати.
Доктрина зсувається до відкритого бомбардування міст і морального духу цивільних — поступовими зрушеннями, а не єдиним текстом. 14 травня 1940 року бомбардують Роттердам, коли ще тривають переговори про капітуляцію: близько 850 загиблих, центр міста зрівняно із землею, а нідерландська капітуляція прискорюється наступного дня. Урок, який виносить частина штабу: повітряний терор «окупається». Від Роттердама до Бліцу над британськими містами з вересня 1940 року Люфтваффе відкрито обирає мішенню населення. Проте ця зброя виявляється обоюдогострою: Бліц забере близько 43 000 цивільних життів, не зламавши Великої Британії, а у відповідь виправдає союзницький бомбардувальний наступ на німецькі міста. Суперечка про справжню ефективність терористичного бомбардування триватиме всю війну.
T03-084