Аеродром Валкенбург між Лейденом і Катвейком (на північний захід від Гааги) — третя нідерландська повітрянодесантна ціль. Його добудували незадовго до війни, твердого покриття він ще не має: смуга — лише трав'яний килим, розмоклий від дощів останніх днів. Німці цього не знають, коли вносять його до плану оточення Гааги.
О 04:45 10 травня парашутисти роти лейтенанта фон Плессена стрибають довкола аеродрому, а Ju 52 доправляють повітрянодесантну піхоту 47-го піхотного полку під командуванням полковника Ганса Гейзера. Вже з перших літаків пастка захлопується: колеса грузнуть у багнюці. Літак за літаком застрягає, і кожен застряглий літак дедалі більше перекриває смугу тим, хто йде слідом. Затор стає смертельним.
Нідерландська оборона — кілька сотень людей 4-го піхотного полку — відкриває щільний вогонь по знерухомлених транспортах. Підкріплення більше не можуть сісти, а війська, що вже на землі, опиняються відрізаними довкола непридатного аеродрому. Німецьке повітрянодесантне командування мусить вирішити долю цього оточеного осередку.
Повітрянодесантні сили утримують позицію на аеродромі — за браком справжньої альтернативи, ізольовані й позбавлені рухливості. Оточений валкенбурзький осередок капітулює 11 травня наприкінці дня, не здобувши нічого тривалого. Це перша справжня зупинка вторгнення до Нідерландів, на той момент прихована успіхами на каналі Альберта і у Ваальгавені. Люфтваффе виносить звідси урок — більше не садити транспортні літаки на непідготовлений майданчик, — але оминає увагою найважливіше: вразливість повітрянодесантних військ на землі без швидкої підтримки бронетехніки. Ця вада призведе до різанини на Криті в травні 1941 року. З понад 3 000 людей, запланованих для Валкенбурга, висадити вдалося менш як тисячу, перш ніж майданчик остаточно перетворився на трясовину.
T03-041