Штаб планування цілей Люфтваффе на узбережжі Ла-Маншу в окупованих Франції та Бельгії завершує підготовку «дня Д» наступу «Адлерангріф»: «Адлертагу», «Дня Орла». Мета, визначена директивою № 17, ясна: знищити Королівські повітряні сили, щоб відкрити шлях вторгненню. А от спосіб досягти її ще належить визначити.
Перед планувальниками 3 можливі цілі. По-перше, аеродроми Винищувального командування на південному сході Англії: знищити на землі літаки, смуги й споруди. По-друге, ланцюг берегових радарів — «Чейн-Гоум», близько 50 станцій від Лендс-Енда до Оркнейських островів, — який дає британцям раннє попередження й наводить їхні винищувачі через «систему Даудінга». Нарешті, авіаційна промисловість, де щомісяця виробляють близько 500 «Спітфайрів» і «Гарікейнів» — більше, ніж випускає Німеччина.
Німецька доктрина так і не визначилася між ударом по силах супротивника та ударом по його базах чи виробництву. Часу обмаль: вторгнення передбачає панування в небі до осінніх штормів.
Штаб мусить вирішити, куди спрямувати головну силу ударів.
Штаб зупиняється переважно на аеродромах Винищувального командування, з кількома початковими ударами по радарах, які швидко облишають. 13 серпня 1940 року Люфтваффе здійснює близько 1 485 бойових вильотів. Але розвідка й координація кульгають: кілька уражених радарів швидко повертають до ладу, металеві вежі виявляються важкими для знищення, а повітряним атакам бракує послідовності. Гірше того, єдині уражені аеродроми — Істчерч і Детлінг — належать Береговому командуванню, а не винищувальній авіації, а авіаційні заводи не виявлені. Німеччина втрачає 47–48 літаків проти 13 винищувачів RAF у повітрі. «Адлертаг» завдає шкоди, але не підриває здатності Винищувального командування обороняти своє небо. Передчасну відмову від радарної цілі згодом зарахують до найсерйозніших помилок кампанії.
T04-070