Від середини серпня 1940 року Люфтваффе Германа Герінга невпинно б'є по аеродромах і радіолокаційних станціях британського Винищувального командування на південному сході Англії. Втрати великі з обох боків, але виснаження британських винищувачів і пілотів серйозно непокоїть командувача супротивника Г'ю Даудінга. Панування в повітрі — умова Гітлера для будь-якого вторгнення — здається досяжним.
Однак у ніч з 24 на 25 серпня німецькі бомбардувальники, що збилися зі шляху, скинули бомби на Лондон; RAF відповіла бомбардуванням Берліна й привселюдно принизила Герінга, який присягався, що столиця рейху залишиться недоторканною. Розлючений Гітлер відтепер погрожує «стерти англійські міста з лиця землі».
7 вересня Герінг особисто прибуває на мис Гріне, щоб визначити напрям наступу. Стратегічне питання чітке: чи й далі душити Винищувальне командування на його аеродромах, чи перенести головне зусилля на Лондон — щоб зламати британський моральний дух і, як сподіваються, змусити RAF до вирішального бою на захист столиці?
Герінг вирішує перенести головне зусилля на Лондон. Пополудні 7 вересня — у «Чорну суботу» — майже 1000 літаків налітають на доки лондонського Іст-Енду, розпочинаючи Бліц. Парадоксально, але це перенесення дає перепочинок Винищувальному командуванню, чиї аеродроми вціліли саме тоді, коли були найбільш виснажені, і дозволяє йому відновитися. Ризикована ставка на те, щоб зламати Лондон, провалюється: місто витримує, а RAF, далека від знищення, через 8 днів завдає Люфтваффе важких втрат. Нині історики вважають поворот 7 вересня однією з великих стратегічних помилок Німеччини 1940 року; Бліц же триватиме до травня 1941 року й уб'є понад 40 000 британських цивільних.
T05-002