28-річний майор командує III групою з аеродромів Па-де-Кале. Він отримав звання майора 6 днів тому, але вже належить до найвідоміших льотчиків-винищувачів Люфтваффе й входить до найближчого оточення рейхсмаршала Германа Герінга.
З початку липня триває «Каналькампф» — «битва за Ла-Манш», обов'язкова прелюдія до будь-якого вторгнення у Велику Британію. Люфтваффе переслідує британські прибережні конвої, щоб закрити протоку. На брифінгу супротивника змальовано як такого, що вже похитнувся після падіння Франції й нібито вичерпаний чисельно.
24 липня Галланд веде 40 винищувачів «Мессершмітт» Bf 109, які супроводжують 18 бомбардувальників «Дорньє» Do 17, кинутих на торговий конвой у гирлі Темзи. Але на захист суден виринають 3 ескадрильї «Спітфайрів» RAF — запекліші, ніж чекали, попри свою чисельну меншість. Пілоти Галланда вагаються, зійшовшись із ворогом, британські винищувачі тримаються, і атака на конвой захлинається.
За лічені хвилини Галланд мусить вирішити, як вести бій, якого від нього вимагає наказ.
Галланд продовжив наказану атаку на конвой і будь-якою ціною пробився крізь «Спітфайри»: довів атаку до кінця й сам збив один «Спітфайр» (пілот-офіцера Джона Аллена з 54-ї ескадрильї). Але підсумок вразив його: британці втратили лише 2 літаки, тоді як його пілоти заявили про 16. Повернувшись на землю, він вичитав своїх людей за небажання вступати в бій зі «Спітфайрами» й почав підозрювати, що битва не буде такою легкою, як гадав рейхсмаршал. Його вердикт, що тільки-но складався, — супротивник рішучий, добре озброєний і воює на власній території, — провіщав ту хибну оцінку супротивника, яка згодом підточила всю кампанію. 22 серпня Герінг призначив його командиром усієї (Kommodore). Галланд закінчив війну зі 104 підтвердженими перемогами й став генералом винищувальної авіації — одним із найвідоміших німецьких льотчиків цієї війни.
T04-067