Після рейду на Таранто в листопаді 1940 року авіаносець HMS Illustrious став найціннішим кораблем британського Середземноморського флоту — і головною мішенню ворога.
Він супроводжує життєво важливий конвой до Мальти, коли 10 січня 1941 року ситуація раптово змінюється: , німецьке з'єднання, що спеціалізується на ударах по кораблях, щойно прибув на Сицилію з пікірувальними бомбардувальниками Junkers 87 (Stuka).
Німці ретельно підготували напад, навіть тренуючись на макетах цілей. 10 січня італійські літаки спершу відтягують винищувачі Illustrious на малу висоту, а тоді 30–40 «Штук» пікірують на авіаносець, який лишився без повітряного прикриття. За лічені хвилини корабель отримує 6 бомб, його злітна палуба розпорота, на борту пожежі, загинули понад 100 моряків.
Капітан 1-го рангу має вирішити, як діяти з тяжко пошкодженим кораблем — під бомбами, у відкритому морі: спробувати дістатися до Мальти, яка лишилася далеко, і ремонтуватися там під ударами, повернути у відкрите море до Александрії чи наказати залишити корабель, якщо вважатиме його втраченим.
Бойд пробивається до Мальти, щоб сховатися й відремонтуватися, попри атаки: попри пошкодження й нові нальоти, Illustrious вдається дістатися до Великої гавані Валлетти на Мальті ввечері 10 січня. Протягом наступних днів «Штуки» й далі запекло бомблять його на якірній стоянці — це «Illustrious Blitz», — але інженерам вдається зробити його придатним до виходу в море; він дійде до Александрії, а тоді до Сполучених Штатів для повного ремонту. Цей епізод змінює стратегію в Середземномор'ї: поява Люфтваффе позбавляє британців переваги, здобутої під Таранто, і відкриває довгу агонію Мальти. Сам Бойд згодом стане одним із вищих керівників морської авіації. Напад показує вразливість надводних кораблів перед рішучою й добре навченою авіацією.
T06-007