43-річний маршал авіації , генерал-губернатор Лівії від 1933 року, — одна з найпопулярніших постатей італійського фашизму. Засновник італійських Королівських повітряних сил (Реджа Аеронаутіка), герой великих трансатлантичних авіаперельотів 1933 року — один із проспектів Чикаго й досі носить його ім'я, — він опинився в Тріполі саме тому, що його популярність непокоїла Муссоліні.
У своїй колонії Бальбо перетворився на голос незгоди в режимі. Він критикував союз із Німеччиною, не схвалив расових законів 1938 року й уважає італійську армію погано підготовленою до війни. Цієї весни 1940 року Муссоліні, бачачи, як Франція валиться під німецькими ударами, хоче вступити в конфлікт, аби сісти за стіл переможців. Бальбо ж знає справжній стан своїх сил: застарілі танки, недостатня моторизація, цілковита залежність від постачання, яке має перетнути Середземне море, що контролює Королівський флот. Він боїться, що закриття Суецького каналу відріже підкріплення зі Східної Африки й залишить Лівію відкритою для союзницького наступу з Єгипту.
Переконаний, що вступ у війну був би передчасним і небезпечним для Лівії, Бальбо мусить вибрати, як донести свою незгоду до Дуче.
Бальбо здебільшого дотримується мовчання: він доносить свої застереження військовими каналами, не вдаючись до публічного розриву, і присвячує себе організації оборони Лівії, вразливість якої добре знає. Його попередження виявляються слушними. Італія оголошує війну 10 червня 1940 року; у Північній Африці матеріальне відставання і вразливість ліній постачання через Середземне море одразу дають про себе знати, як він і передбачав. 28 червня 1940 року його літак SM.79 збиває над Тобруком італійська зенітна артилерія, яка прийняла його за ворожий літак невдовзі після британського нальоту: Бальбо та весь екіпаж гинуть. Досі сперечаються, чи це був нещасний випадок, чи, можливо, усунення популярного суперника. Його загибель позбавляє Італію одного з найтверезіших своїх очільників на порозі війни, яку він уважав передчасною.
T03-068