57-річний віце-адмірал командує з Гібралтару З'єднанням H, якому доручено виконати операцію «Катапульта» проти французького флоту в Мерс-ель-Кебірі. Він глибоко не схвалює цю місію, яку в колі своїх офіцерів назвав вчинком «найбільш непотрібним, найбільш політичним і найбільш аморальним»; він безуспішно намагався переконати Адміралтейство відмовитися від неї. Лондон, остерігаючись, що флот колись потрапить до рук Осі, нав'язав йому суворий графік та ультиматум із фіксованим терміном.
Ультиматум, вручений Жансулю, спливає о 17:00. Ближче до цього терміну Жансуль повідомив про свою відмову, і французький флот розводить пари, щоб вийти в море, а башти розвертаються в бік . Сомервілл спостерігає за цим рухом у бінокль. Він знає, що на рейді французькі кораблі ще пришвартовані до пірса, невигідно розташовані для бою, і що різанина буде великою, якщо він відкриє вогонь. Переговори, які британський посланець веде на борту з самого ранку, нічого не дали, а авіаносець «Арк Роял» тримає літаки напоготові.
Коли ультиматум спливе, Сомервілл має відкрити вогонь. Сам спосіб, у який його розпочати, — по якому кораблю бити, з якої відстані, з якою інтенсивністю — визначить масштаб втрат серед моряків, учорашніх союзників.
Бій насправді розпочинається вогнем на ураження на повну потужність. Уже з перших залпів влучають у старий лінкор «Бретань»; близько 17:09 вибух його погребів за кілька хвилин перекидає корабель, забираючи життя 977 моряків. «Дюнкерк» і «Прованс» важко пошкоджені й викинуті на мілину; лише «Страсбургу» вдається вирватися й дістатися Тулона. Загальні втрати сягають 1 297 убитих французьких моряків — без жодних британських втрат. Сомервілл напише адміралу Паунду: «Мене фізично нудило, коли я віддавав наказ». Мерс-ель-Кебір надовго закарбовується в пам'яті обох флотів: доказ рішучості для британців, рана й образа для Франції, які використовує пропаганда Віші.
T04-050