Адмірал командує французьким Рейдовим з'єднанням, що стоїть на якорі в Мерс-ель-Кебірі поблизу Орана: лінкори «Дюнкерк», «Страсбург», «Прованс», «Бретань» та великі есмінці. З самого світанку 3 липня 1940 року неподалік від берега крейсує потужне британське (лінійний крейсер «Гуд», лінкори «Валіант» і «Резолюшн», авіаносець «Арк Роял»). , що стоїть на тісному рейді, має частково погашені котли: щоб вийти в море й битися, знадобилося б багато годин.
О 10:00 капітан , який говорить по-французьки, піднімається на борт, щоб вручити ультиматум за підписом адмірала Сомервілла. Пропонують 4 варіанти: приєднатися до Королівського флоту, щоб продовжити боротьбу; вийти до британського порту зі скороченими екіпажами; піти до французьких Антильських островів або до США й там роззброїтися; або затопити кораблі протягом 6 годин. Без позитивної відповіді відкриє вогонь.
Жансуль, який не віддав свого флоту німцям і вважає, що його честь поставлено на карту, має ухвалити рішення за кілька годин під дулами гармат учорашнього союзника. Термін ультиматуму спливає о 17:00, а кожне повідомлення має проходити через адмірала Дарлана у Віші, за понад 1 000 кілометрів від рейду.
Жансуль відхилив ультиматум, сповістив Дарлана й почав маневрувати, що мало трагічні наслідки: він передав Дарлану скорочений звіт про ультиматум, де згадував самозатоплення та бій, але опускав варіант з Антильськими островами — найімовірніший спосіб уникнути трагедії. Дарлан наказав відповідати «силою на силу». Жансуль наказав розпалити котли й підготувався до бою. О 16:54 відкрило вогонь. Історик показав, що непередання варіанта з Антильськими островами стало поворотним моментом епізоду: урізане повідомлення, надіслане в напрузі, закрило єдиний шлях до переговорного виходу. Жансуль, якого історіографія засуджує за це упущення, до самої смерті захищав свою поведінку.
T04-049