Після першої битви за Нарвік британське Адміралтейство прагне добити німецький флот, що опинився в пастці у фіорді. Ударне з'єднання створено навколо HMS Warspite — лінкора типу Queen Elizabeth водотоннажністю 35 000 тонн, озброєного 8 гарматами калібру 381 мм, одного з наймогутніших кораблів Королівського флоту. Ескорт: 9 есмінців (HMS Cossack, Eskimo, Hero, Icarus, Foxhound, Bedouin, Punjabi, Kimberley, Forester). Разом: 10 британських кораблів, близько 80 гармат головного калібру.
З німецького боку — 8 есмінців, які вціліли в першій битві. Екіпажі скорочені, боєприпаси й торпеди частково вичерпані. Командує комодор , наступник Бонте. Люфтваффе втрутитися не може: погана погода й погана радіокоординація між Ставангером і Нарвіком.
55-річний віцеадмірал командує ударним з'єднанням із борту Warspite. План: вхід в Офотфіорд у бойовому порядку, систематичний обстріл німецьких есмінців, що стоять на якорі. Повітряну підтримку забезпечать літаки «Свордфіш» з авіаносця HMS Furious, який перебуває за 50 миль.
Вітворт має вибрати між швидкістю виконання й методичним знищенням.
Вітворт обирає методичне знищення, кілька разів повертаючись, щоб остаточно переконатися в ліквідації ворога. О 13:30 ударне з'єднання входить у фіорд. 3 послідовні проходи (13:30, 15:30, 17:00). Обстріл з близької відстані 381-міліметровими гарматами Warspite. Усі 8 німецьких есмінців потоплено або затоплено екіпажами: «Еріх Кьольнер», «Вольфганг Ценкер», «Герман Кюнне», «Дітер фон Редер», «Бернд фон Арнім», «Еріх Гізе», «Ганс Людеманн», «Георг Тіле». Не вціліває жоден корабель — але більшість екіпажів добирається до берега й приєднується до Дітля. З британського боку: 0 втрачених кораблів, 28 загиблих. Вітворт також наказує висадити частини на берег, щоб захопити сам Нарвік, але сил бракує, і десант відкладають до 28 травня. Дітль зі своїми 2 000 гірських стрільців відступає в гори, де тримається 7 тижнів. Загальний підсумок за Нарвік (10–13 квітня): 10 німецьких есмінців потоплено (половина есмінцевого флоту Крігсмаріне) і 1 U-Boot. Крігсмаріне ніколи не надолужить цих втрат. Бей виживає, стає адміралом, помирає 1943 року на «Шарнгорсті» в битві біля Нордкапа.
T03-012