З липня 1940 року генерал командує Home Forces — військами оборони Британських островів. Його штаб (GHQ Home Forces) тримає країну в стані тривоги перед німецьким вторгненням, яке багато хто вважає неминучим після падіння Франції.
Система тривоги спирається на кодові слова. Найсерйозніше з них — «Кромвель» — означає «вторгнення неминуче»: воно негайно переводить війська на бойові позиції, відкликає військових із відпусток і дозволяє Home Guard дзвонити в церковні дзвони — сигнал, який від літа призначений лише для оголошення висадки.
Протягом першого тижня вересня ознаки накопичуються. Повітряна розвідка фотографує сотні десантних барж, зосереджених від Булоні до Флісінгена. Умови припливів і місяця будуть сприятливими для штурму між 8 і 10 вересня. Щойно схопили німецьких шпигунів, висаджених на узбережжі. Великий наліт Люфтваффе на Лондон цього дня, 7 вересня, може бути підготовкою.
Увечері 7 вересня штаб мусить ухвалити рішення за лічені години, не маючи певності, що висадка справді відбудеться.
GHQ Home Forces вирішує оголосити «Кромвель»: максимальну й негайну тривогу вторгнення на всій території. 7 вересня 1940 року о 20:07 наказ «Кромвель» передають Східному та Південному командуванням. Задуманий як приведення до готовності («action stations»), у багатьох місцях він сприймається як оголошення самої висадки: керівники Home Guard з власної ініціативи б'ють у церковні дзвони, що породжує чутки про парашутистів і ланцюгову реакцію по всій країні. Вторгнення не настає: операцію «Морський лев» (Seelöwe) не розпочато. Вже наступного дня, 8 вересня, штаб змушений уточнити настанови: дзвонити в дзвони дозволяється лише членові Home Guard, який сам бачив висадку щонайменше 25 парашутистів. Епізод оголює нервозність імпровізованої оборони та розмитість ланцюга сповіщення. Гітлер відкладає «Морський лев» 17 вересня, а потім відмовляється від нього. «Фальшива тривога „Кромвель“» лишається хрестоматійним прикладом ціни двозначних сигналів у кризі.
T05-025