розмістив свою польову ставку для плану «Гельб» у «Фельзеннесті» («Гніздо в скелі») — бункері, вирубаному в скелях Ейфеля, приблизно за 200 км від Седана. Звідти він стежить за просуванням танкових дивізій, по кілька разів на день схиляючись над картами.
Вранці 17 травня Гітлера роздирають суперечливі почуття. З одного боку — ейфорія: танки вже пройшли 200 км від вихідних позицій, і план, натхненний Манштейном, успішний понад усі сподівання. З другого — тривога: а що, як французи контратакують відкритий південний фланг прориву, як на Марні 1914 року? Танковий коридор довгий і вузький, а піхота ледве встигає за ним.
Браухіч і Гальдер, які очолюють сухопутні війська, стривожені ще дужче за нього й наполягають, щоб він оголосив загальну зупинку. О 11:00 Гітлер особисто приймає у «Фельзеннесті» Рундштедта; старий прусський генерал, обережний за вдачею, підтримує ідею зупинки. Гудеріан же рветься до Ла-Маншу. Гітлер мусить обирати між наступальним поривом і безпекою.
Гітлер оголошує загальну зупинку з остороги за південний фланг. Близько полудня 17 травня він віддає наказ усім танковим дивізіям зупинитися — це перший «наказ про зупинку» кампанії. Гудеріан, якому про це повідомляють по радіо пополудні, обурений і ввечері того ж дня пропонує свою відставку. Рундштедт заспокоює його, запропонувавши формулу «розвідки боєм», що фактично дозволяє продовжувати наступ; Гітлер неохоче її схвалює. Ця зупинка 17 травня триває лише близько 24 годин і обходиться недорого, адже Гудеріан її обминає. Проте вона виказує глибоку тривогу Гітлера — ту саму, що породить другий наказ про зупинку під Дюнкерком 24 травня, із набагато тяжчими наслідками. З подій 1940 року Гітлер зробить висновок, що його генерали надто полохливі, — переконання, яке підживить його згубне втручання під Сталінградом 1942 року та під Курськом 1943 року. Епізод у «Фельзеннесті» ілюструє постійну напругу між сміливістю командирів танкових військ і обережністю верхівки.
T03-050