52-річний генерал-майор , заступник керівника Абверу — німецької військової розвідки, що розташована на Тірпіцуфер у Берліні, — належить до небагатьох офіцерів, які протистоять нацизму з переконання, а не лише з недовіри до фюрера. Він учасник опору від 1934 року; за його словами, після погромів Кришталевої ночі в листопаді 1938 року його охопила «пекуча ненависть» до режиму.
Під захистом свого начальника, адмірала Канаріса, Остер уже був причетний до одного задуму державного перевороту, що зірвався. Від 1939 року він передає відомості союзникам через друга, майора Гейсбертюса «Берта» Саса, військового аташе Нідерландів у Берліні, якого знає з 1932 року.
Навесні 1940 року Остер уже попереджав Саса про кілька дат нападу на Заході, які щоразу відкладали, — аж так, що підірвав довіру до своїх слів. Цього 9 травня, після вечері з Сасом, він їде до штабу ОКВ, щоб з'ясувати, чи не видано наказу про скасування. Такого наказу немає. Наступ проти Бельгії та Нідерландів призначено на завтра.
Остер виходить у берлінську ніч. Сас чекає на нього.
Остер підтверджує Сасові: напад справді відбудеться завтра. За розповіддю Саса, Остер кидає йому, що «свиня вирушила на Західний фронт»: жоден наказ не скасовано, це станеться цієї ночі. Сас одразу сповіщає Гаагу й Брюссель. Проте повторювані й спростовувані попередження підточили довіру союзних штабів; дехто підозрює дезінформацію. Наступ на Заході починається 10 травня 1940 року й заскакує союзників зненацька. Вчинок Остера не має військових наслідків. Його діяльність в опорі розкриють пізніше: після замаху 20 липня 1944 року його заарештовують, а 9 квітня 1945 року, за кілька днів до кінця війни, вбивають у Флоссенбюргу. Нащадки досі сперечаються: для одних він герой совісті, для інших — зрадник.
T03-085