84-річний маршал , переможець під Верденом 1916 року, від березня 1939 року є першим послом Франції при Іспанії Франко в Мадриді. Живий символ армії, 1934 року — військовий міністр, він користується в суспільстві майже непохитним авторитетом, якого не похитнули ні вік, ні дипломатичне заслання.
17 травня 1940 року голова Ради міністрів Поль Рейно терміново викликає його. Прорив під Седаном загрожує самому існуванню французької армії, і Рейно прагне забезпечити своєму урядові незаперечну моральну підтримку, ввівши до нього маршала. Йому передають пропозицію: увійти до кабінету віце-головою Ради міністрів.
Але Петен ставиться до пропозиції не нейтрально. Від 1939 року він вважає війну програшною й ніколи не приховував свого скепсису. Перед від'їздом з Іспанії він помітив ознаки того, що Франко міг би в разі потреби запропонувати своє посередництво. Маршал зважує пропозицію Рейно: престижна посада в уряді, який він не повністю схвалює, у мить, коли все хитається.
Петен погоджується. 18 травня 1940 року він входить до уряду Рейно віце-головою Ради міністрів; його присутність дає кабінетові підтримку найпрестижнішого з французьких військових. Але його особисте переконання не змінюється: потрібне перемир'я. 12 червня на засіданні Ради він доводить, що Франція має припинити боротьбу. 16 червня Рейно йде у відставку; 17-го Петен стає головою Ради міністрів і негайно просить у німців перемир'я, підписаного 22 червня в Ретонді. 10 липня він отримує повні повноваження й засновує Французьку державу у Віші. Після Визволення його судить Вищий суд і 1945 року засуджує до смерті; , його колишній протеже, замінює вирок довічним ув'язненням. Петен помирає на острові Йє 1951 року, у віці 95 років. Його вступ до уряду 18 травня 1940 року — перший крок на шляху, який приведе його від Вердена до Віші.
T03-056