58-річний з лютого 1938 року є головнокомандувачем сухопутних військ (Heer) — відтоді, як після кризи Бломберга — Фріча відбулася велика кадрова перестановка. Офіцер прусської традиції, консерватор, давній скептик щодо нацистської стратегії. Його начальник штабу — 55-річний , так само консерватор, прихильник певної військової стриманості.
9 жовтня 1939 року Гітлер підписав Директиву № 6, що наказує розпочати наступ на Заході (план «Гельб») 12 листопада 1939 року. Браухіч і Гальдер вивчили плани: після польської кампанії Вермахт у поганому стані — пошкоджені танки, спорожнілі склади, неоднозначний бойовий дух. А головне, початковий план вважають посереднім: це приблизне відтворення плану Шліффена 1914 року через Нідерланди й Бельгію, без тактичної несподіванки, і тому він наражає Вермахт на поразку.
Але є й глибша причина: Браухіч і Гальдер належать до мережі консервативних опонентів Гітлера (генерал , колишній начальник Генерального штабу сухопутних військ, який подав у відставку 1938 року; адмірал , шеф Абверу; посол ; генерал ). Ця мережа з 1938 року розглядає військовий путч проти Гітлера на випадок великого стратегічного авантюризму. Передчасний наступ на Заході міг би стати нагодою.
5 листопада 1939 року Браухіч домагається аудієнції в Рейхсканцелярії, щоб викласти Гітлерові заперечення ОКГ: Вермахт не готовий, план поганий, наступ слід відкласти щонайменше до весни 1940 року. Гітлер впадає в лють.
Браухіч поступається Гітлеру, щоб зберегти посаду, розраховуючи згодом іншими засобами відтягнути наступ. Під натиском словесної люті Гітлера (2 години монологу в кабінеті Рейхсканцелярії, численні свідчення) Браухіч виходить розчавлений і не подає у відставку. Військовий путч, який планували Бек, Канаріс і Гальдер, скасовують. Гальдер запише у щоденнику: «Браухіч вийшов блідий як смерть, не здатний говорити. З таким керівником жоден опір неможливий». Директива № 6 лишається чинною, але Браухіч хитрощами домагається низки відтермінувань: численні перенесення (між листопадом 1939 і травнем 1940 року) виправдовують «несприятливими погодними умовами» — дипломатичною формулою, що маскує бюрократичне притримування планів. Ця стратегія пасивного зволікання дає Манштейну час у лютому 1940 року представити «Зіхельшніт» («удар серпом», прорив через Арденни), який докорінно змінить план. Епізод 5 листопада 1939 року ілюструє поступове підпорядкування ОКГ Гітлеру — підпорядкування, що триватиме до 20 липня 1944 року. Браухіча звільняють після кампанії в Росії в грудні 1941 року, а Гітлер сам очолює ОКГ. Гальдера звільняють у вересні 1942 року. Обидва переживають війну й виступають на Нюрнберзькому процесі свідками (а не обвинуваченими). Браухіч помирає в британському полоні 1948 року. Гальдер помирає 1972 року. Історіографічна дискусія про їхній «невдалий опір» залишається гострою.
T01-068