, якому 42 роки, — майор 110-го уланського полку польської кавалерії. Досвідчений офіцер: учасник польсько-радянської війни 1920 року, переможець Кубка націй з кінного спорту в Ніцці 1925 року у складі збірної Польщі. Його резервний полк, сформований у Волковиську, у вересні 1939 року воює на північному сході країни, між Гродно та Бебжею, проти Червоної армії.
28 вересня в Яніві поблизу Кольна підполковник , командир полку, наказує його розпустити: кампанію програно, зброю треба закопати, людей відпустити додому або віддати в полон. Добжанський відмовляється. Він збирає близько п'ятдесяти вірних вершників — колишніх бійців полку, унтер-офіцерів, кількох офіцерів запасу — і створює окремий загін Війська Польського (Oddział Wydzielony Wojska Polskiego, OWWP). Він бере псевдонім «Губаль».
У жовтні він відходить до лісів Свентокшиського краю та Цісовника. На 1 листопада 1939 року в його загоні 320 осіб, яких годують польські селяни; його дружина й донька вже в еміграції в Лондоні через Угорщину. Але з Парижа (Сікорський) і з підпільної Варшави (Ровецький, SZP) надходять суперечливі директиви. Чи зберігати відкрито діючий бойовий підрозділ, чи спробувати дістатися до Угорщини або Румунії, щоб приєднатися до армії, яку відновлюють за кордоном, чи розпустити людей по сплячих осередках?
Губаль продовжує відкритий бій у формі, з прапором, як підпільний регулярний підрозділ: він зберігає майже полковий спосіб життя — однострої, прапор, ієрархію, віддання честі, навчання — і в листопаді відмовляється виконати наказ генерала Стефана Ровецького (керівника Служби перемоги Польщі, зародка єдиного Руху опору) розпустити свій загін і перейти до сплячих осередків. Його рейди проти німецьких патрулів узимку 1939–1940 років викликають масові репресії: села, підозрювані в допомозі йому, спалюють, кілька сотень селян розстрілюють. Для його переслідування тимчасово відряджають . 30 квітня 1940 року загін оточують в Анеліні (поблизу Томашува-Мазовецького); Губаль гине в бою. Німці таємно ховають його тіло, щоб не зробити з нього мученика, — його могилу так і не знайшли. У польській пам'яті він стає «першим партизаном Другої світової війни». Історіографічна дискусія лишається жвавою: чи його рейди без потреби спричинили репресії проти цивільних, чи підтримали полум'я відкритого опору, що надихнуло наступників?
T01-011