Капітан , якому 31 рік, з квітня 1939 року командує укріпленим районом Візна, за 9 км на північний схід від Ломжі. Він служить у Корпусі охорони прикордоння (КОП). Район спирається на 8 залізобетонних бункерів, споруджених у липні–серпні 1939 року, — деякі ще недобудовані, а кулеметні каземати в них навіть не змонтовано. Для оборони Рагініс має лише 720 бійців; його озброєння — 2 важкі кулемети wz. 30, 6 протитанкових гармат wz. 36 калібру 37 мм і 2 піхотні гармати wz. 02/26 калібру 75 мм.
На нього з 7 вересня насувається генерала Гайнца Гудеріана: 3 дивізії — 10-та танкова, 20-та моторизована піхотна і 3-тя танкова в резерві, — близько 42 000 осіб і 350 танків. Завдання Гудеріана — форсувати Нарев, дійти до Брест-Литовська й зімкнути пастку навколо польських армій.
Уранці 7-го Рагініс змусив своїх офіцерів заприсягтися, що вони триматимуть позицію «до смерті». Перші німецькі танки з'являються вранці 8-го. Протягом 3 днів польські позиції тримаються під шквальним вогнем. 10 вересня близько 11:00 6 бункерів із 8 виведено з ладу; уціліли лише бункер у Гелчині та бункер на Гурці, де командує сам Рагініс. У нього лишається тільки 5 офіцерів і 60 боєздатних солдатів, а боєприпаси закінчуються, коли німці через гучномовці пропонують капітулювати.
Рагініс наказав своїм солдатам здатися, але сам відмовився. Він велів вцілілим вийти й скласти зброю, а для себе відкинув капітуляцію з вірності присязі. Близько 13:00, коли його люди вже вийшли, він підірвав себе гранатою в бункері на Гурці. Лейтенант , інший офіцер, що заприсягнувся разом із ним, трохи раніше загинув у бою. Оборона Візни тривала 3 дні проти сил, які переважали її у співвідношенні 60 до 1 (за людьми) і 350 до 0 (за танками), — це затримало з'єднання Гудеріана з північною групою приблизно на 48 годин, але не змінило стратегічного результату кампанії. У післявоєнній пам'яті ця позиція стала «польськими Фермопілами». У 2011 році Рагініса поховали в меморіальному некрополі у Візні: його рештки ідентифікували за ДНК.
T01-003