40-річний з грудня 1938 року командує Wojskowa Składnica Tranzytowa — польським військовим складом на півострові Вестерплатте в порту Гданська (вільне місто з часів Версальського договору). Його гарнізон налічує 182 солдати кадрової служби, близько 20 резервістів і кількох цивільних — загалом приблизно 210 осіб.
Теоретичне завдання, поставлене Варшавою, чітке: протриматися 12 годин на випадок нападу, поки відреагують регулярні польські сили. 25 серпня 1939 року до Гданська зайшов німецький навчальний лінкор «Шлезвіг-Гольштейн» із «візитом ввічливості». Польські артилеристи помічають, що корабель став на якір за 400 метрів від півострова — оптимальна дальність для його 280-мм гармат. Сухарський непомітно зміцнив позиції, поставив дротяні загородження, поповнив запаси продовольства й боєприпасів.
1 вересня 1939 року о 04:47 «Шлезвіг-Гольштейн» відкриває вогонь. Рота німецьких морських піхотинців атакує з суші. Вранці 2 вересня Вестерплатте ще тримається. Вранці 7 вересня, після 6 з половиною днів обстрілів, гарнізон втратив близько 15 людей і має боєприпасів лише на кілька годин.
Сухарський капітулює, щоб зберегти життя своїх людей, вранці 7 вересня: 12-годинну місію перевиконано більш ніж на 5 днів. О 10:15 він піднімає білий прапор. Гарнізон виходить строєм, Сухарський — у мундирі з шаблею, яку німецький офіцер повертає йому на знак пошани. Офіційні польські втрати: 15 загиблих. Німецькі втрати спірні: від 50 загиблих (офіційні дані) до 300–400 (пізніші польські оцінки, імовірно завищені). Гарнізон іде в полон; Сухарський перебуває в офлазі до 1945 року. Він помирає в Неаполі в серпні 1946 року, так і не побачивши Польщі. Його тіло перевезуть на Вестерплатте 1971 року. Оборона стає одним із засновницьких міфів польського спротиву. Історіографічна полеміка щодо реальної ролі Сухарського не вщухає: за деякими свідченнями (Домбровський, Гродецький), він був у стані шоку вже з 2 вересня, і фактичне командування перейшло до капітана Францішека Домбровського.
T01-001