51-річний з березня 1939 року командує Окремою оперативною групою «Полісся» — мобільним резервним з'єднанням у поліських болотах біля радянського кордону. Після німецького вторгнення його завдання — прикривати відхід на «румунський плацдарм». Але радянське вторгнення 17 вересня унеможливлює цей відступ.
Від 17 до 30 вересня Клееберг, відступаючи на захід, б'ється з радянськими частинами (2 кавалерійські бригади, танкова бригада на БТ-7), водночас уникаючи німецьких танкових клинів із півдня. По дорозі він підбирає розрізнені частини: генерала Вільгельма Орлика-Рюкеманна (бої під Шацьком і Витичним), рештки Сувальської кавалерійської бригади, уламки резервної армії «Пруси». Станом на 1 жовтня його група «Полісся» налічує близько 17 000 осіб, 2 артилерійські полки, близько 3 500 коней — остання організована польська бойова формація.
Він знає, що Варшава капітулювала 28-го, Модлін — 29-го, Хель — 2 жовтня. Допомоги чекати нізвідки. Під Коком (приблизно за 50 км на північ від Любліна) 2 жовтня він зустрічає авангарди 13-ї моторизованої піхотної дивізії німців під командуванням генерала Пауля Отто. Бій починається негайно. На 5 жовтня поляки вже розбили 2 німецькі полки, взяли в полон близько сотні вояків і захопили кілька гармат. Але боєприпаси майже вичерпано.
Клееберг вирішує капітулювати в доброму порядку й домовитися про почесні військові умови вранці 6 жовтня 1939 року. Він підписує капітуляцію об 11:00, востаннє поговоривши зі своїми офіцерами: «Ми виконали свій обов'язок». Втрати поляків під Коком: 250 загиблих, 600 поранених. 16 000 полонених вирушають у полон. Вересневу військову кампанію 1939 року офіційно завершено. Клееберга відправляють у полон; він помирає в квітні 1941 року в госпіталі в Дрездені від легеневої хвороби, відмовившись від будь-якої співпраці з німцями. Його останки перевозять до Польщі 1969 року. Останній командний пункт у Коку нині — Музей групи «Полісся», одне з головних місць польської військової пам'яті.
T01-018