45-річний з квітня 1939 року командує Корпусом охорони прикордоння (КОП) — елітним з'єднанням польської армії, призначеним для охорони східного кордону (з СРСР): 25 000 чоловік на 1 400 км. Ретельно дібрані офіцери, протипартизанська підготовка, глибоке знання болотистої місцевості Полісся.
17 вересня 1939 року радянське вторгнення застає КОП на передовій. Частину одразу оточують і беруть у полон. Орлик-Рюкеманн зосереджує вцілілі частини: бригаду КОП «Полісся» (4 батальйони, 7 000 чоловік), бронепотяг, 2 ескадрони кавалерії. Він вирішує битися, відступаючи на захід, у надії з'єднатися з Клеебергом на півдні Польщі.
З 17 по 30 вересня — форсовані марші болотами й лісами, численні сутички з радянськими частинами, враженими стійкістю КОП. Битва під Шацьком 28–29 вересня: бригада КОП завдає значних втрат 52-й радянській піхотній дивізії (генерал ), захоплює близько 50 полонених, знищує 6 танків БТ-7 — чудовий тактичний результат для стримувального бою за чисельної переваги противника.
1 жовтня 1939 року біля села Витично Орлик-Рюкеманн вступає в бій з авангардом 15-го радянського кавалерійського корпусу (генерал ). Бригада КОП 2 тижні трималася, відступаючи з боями перед Червоною армією, але тепер вона виснажена: боєприпасів лишилося 20 %, боєздатних людей — 60 %.
Орлик-Рюкеманн у другій половині дня 1 жовтня розпускає бригаду, розбивши її на малі групи, для таємного переходу до Угорщини. Кожен загін чисельністю 100–200 чоловік отримує наказ спробувати перейти на південний захід самостійно. Унтер-офіцери отримують дозвіл здатися разом зі своїми людьми, якщо пройти не вдасться. Підсумок бою під Витично: 100 убитих поляків, 250 убитих радянських військових, близько 600 полонених поляків (узятих у наступні дні). Це остання тактична битва вересневої кампанії 1939 року проти Червоної армії — того самого тижня, що й битва під Коцьком проти німців. Сам Орлик-Рюкеманн перетинає Угорщину в листопаді, дістається Франції, а в червні 1940 року — Великої Британії. Він керує обороною польського сектору в Шотландії, потім служить у штабі Сікорського. Відмовляється повертатися до комуністичної Польщі. Емігрує до Канади (Торонто), де помирає в 1986 році. Його бригада КОП стає символом: військова еліта Польщі, розтрощена радянським вторгненням; більшість уцілілих полонених убивають навесні 1940 року під час Катинського розстрілу.
T01-057