Французька генерала П'єра Лафонтена тримає безпосередній сектор Седана: 17 км Мааса з опорою на близько 50 розкиданих дотів. Це дивізія серії B: середній вік 35 років, недостатня підготовка, кулемети Гочкіса зразка 1914 року та лише 2 протитанкові гармати калібру 25 мм.
Увечері 13 травня, після 6 годин бомбардування «Штуками» та переправи німецької піхоти через річку, похитнулася. Близько 21:00 Лафонтен отримує від Юнцигера наказ тримати позиції й готувати контратаку наступного дня. Але о 22:00 у лавах поширюється чутка: «Німецькі танки в Бюльсоні», за 8 км позаду фронту. Ніхто не знає її джерела. піддається паніці, яка охоплює , а далі й командний пункт 71-го піхотного полку.
О 02:00 14 травня заплаканий капітан повідомляє про прибуття панцерів на командний пункт у Бюльсоні. Проте цієї години жоден німецький танк ще не переправився через Маас значними силами. Лафонтен мусить вирішити.
Лафонтен організує відхід на другу лінію. Розгубившись і повіривши чутці, він наказує 55-й піхотній дивізії відступити до Ле-Шена. Рішення катастрофічне: дивізія залишає позиції без серйозного бою в ніч з 13 на 14 травня, і майже 8 000 людей відкочуються в тил, не зробивши жодного пострілу. Коли німецькі авангарди вранці 14 травня досягають Бюльсона, вони знаходять порожні окопи. «Паніка в Бюльсоні» стає символом французького краху 1940 року. Лафонтена відсторонюють від посади, а 1941 року виключають зі списків офіцерського складу; він помирає 1955-го. , свідок розгрому, у «Дивній поразці» (написаній 1940 року, виданій 1946-го) зробить із цього ілюстрацію французької недуги: недостатня підготовка, замкнуті ієрархії, вразливість до чуток і відсутність надійного зв'язку. Історики бачать у цьому архетип «моральної поразки», що передувала поразці військовій.
T03-047