52-річний () — один із найвизнаніших стратегічних умів Вермахту. Від 24 жовтня 1939 року він начальник штабу групи армій «A», штаб якої розташований у Кобленці; його родина мешкає в Лігніці (Легниці), тоді в Нижній Сілезії, що входила до Німеччини. Його безпосередній начальник — генерал-полковник .
19 жовтня 1939 року ОКГ під керівництвом Браухіча й Гальдера завершило план «Гельб» (Fall Gelb) для наступу на Заході: приблизне відтворення плану Шліффена 1914 року, головний напрям — через Нідерланди й Бельгію ( Бока), допоміжний напрям із завданням сковування — у центрі ( Рундштедта) і на півдні ( Лееба проти лінії Мажино). Манштейн, читаючи план, вважає його стратегічно посереднім: цілковита передбачуваність, ризик тих самих тупиків, що й 1914 року.
Манштейн пропонує альтернативну концепцію. Гіпотеза: основна маса французьких і британських сил розгорнеться, як передбачає союзне командування, на лінії Дайль–Бреда (випереджальне просування до Бельгії в разі вторгнення). Це відкриє стратегічне вікно: якщо Вермахт завдасть удару через Арденни (зону, яку за оцінкою Гамелена вважають непрохідною для танкових військ) своїм головним танковим угрупованням, він може прорватися під Седаном, розітнути союзні сили надвоє й оточити французьку 1-шу групу армій та британські експедиційні сили в Бельгії. Тактична зухвалість, якої ще не було.
Манштейн разом із Гюнтером Блюментрітом складає меморандум за форматом ОКГ (31 жовтня 1939 року) і передає його Гальдеру. Гальдер відкидає його як «авантюрний». Манштейн наполягає — з жовтня 1939 до лютого 1940 року він складає 6 послідовних меморандумів, і всі їх відхиляють. Він шукає підтримки Рундштедта (той його підтримує) та Гайнца Гудеріана (який підтверджує технічну здійсненність танкового задуму).
Манштейн звертається опосередковано, через військових ад'ютантів Гітлера, — дискретним шляхом. У січні 1940 року справа в Мехелені (10 січня 1940 року: майор здійснює вимушену посадку в Бельгії з копією планів «Гельб» у портфелі) компрометує офіційний план — його неодмінно слід переглянути. Манштейна переводять до Штеттіна (замасковане усунення, організоване Гальдером), і він просить аудієнції в Гітлера через ад'ютанта Шмундта (Рудольфа Шмундта, головного ад'ютанта Вермахту при Гітлері). Аудієнцію надають 17 лютого 1940 року в Імперській канцелярії. Манштейн викладає свій план за 90 хвилин. Гітлер, який і сам мав схожі інтуїції щодо прориву через Арденни, негайно схвалює план. 24 лютого 1940 року ОКГ видає нову директиву «Гельб», що включає «Зіхельшніт» («удар серпа») Манштейна. Наступ 10 травня 1940 року втілить цей план і перевершить усі сподівання: Франція впаде за 6 тижнів. Манштейн стає інтелектуальним архітектором перемоги на Заході 1940 року. У липні 1942 року його підвищують до генерал-фельдмаршала. Командує в СРСР: невдале деблокування Сталінграда, перемога під Харковом 1943 року, поразка під Курськом. У березні 1944 року Гітлер знімає його з посади. 1949 року британський суд у Гамбурзі засуджує його до 18 років в'язниці за воєнні злочини; 1953 року його звільняють. Згодом він радить канцлерові Аденауеру під час створення Бундесверу. Помирає 1973 року. Історіографічна дискусія про Манштейна не вщухає: стратегічний геній чи воєнний злочинець, співучасник Голокосту на сході?
T01-087