70-річний обіймає посаду прем'єр-міністра з травня 1937 року. Він був головним архітектором Мюнхенської угоди (29–30 вересня 1938 року) і в британській громадській думці залишається втіленням політики умиротворення щодо Гітлера. 31 березня 1939 року, після окупації Праги (15 березня), він змінив доктрину, надавши Польщі британські гарантії: Лондон вступить у війну, якщо Польщу атакують.
Німецьке вторгнення до Польщі починається 1 вересня 1939 року о 04:45. Проте Чемберлен вагається. Увечері 1-го він передає до Берліна попередження (нота Гендерсона) — не ультиматум: бойові дії мають припинитися, а німецькі війська мають бути виведені. Строку не визначено. Франція чекала одночасної британської відповіді. Засідання британського кабінету 2 вересня бурхливе: кілька міністрів вимагають жорсткого ультиматуму. Чемберлен і Гор ще зволікають. Палата громад збирається ввечері 2 вересня; коли (лейборист) підводиться, щоб відповісти Чемберлену, консерватор кидає йому: «Говоріть від імені Англії, Артуре!» Перебіг засідання круто змінюється.
У ніч із 2 на 3 вересня кабінет змушує Чемберлена надіслати до Берліна офіційний ультиматум: відповідь вимагається 3 вересня об 11:00 за британським літнім часом (BST). Жодної відповіді з Берліна не надходить. О 11:00 3 вересня ультиматум спливає. Чемберлен має оголосити війну через 15 хвилин на BBC.
Чемберлен виголошує стриману, юридичну промову без особистих емоцій, даючи говорити фактам. О 11:15 за BST на BBC, у 4-хвилинному радіозверненні, яке в прямому ефірі транслюють із зали засідань кабінету на Даунінг-стріт, 10, він оголошує: «Сьогодні вранці британський посол у Берліні вручив німецькому урядові остаточну ноту (...) Мушу повідомити вам, що такого зобов'язання отримано не було, а отже, ця країна перебуває у стані війни з Німеччиною». Тон особистої політичної поразки. Жодного заклику до мобілізації, жодного патріотизму — лише констатація. Через годину, о 12:15, у Лондоні вперше лунає сирена повітряної тривоги (хибна тривога). Чемберлен залишиться прем'єр-міністром до 10 травня 1940 року, коли поступиться місцем Черчиллю після провалу норвезької кампанії. Він помирає в листопаді 1940 року від раку, так і не змігши публічно виправдатися. Його промова 3 вересня 1939 року залишається однією з найбільш спірних в історії Британії: надто пізня, надто смиренна, але юридично бездоганна.
T01-020