72-річний з 1931 року очолює Раду оборони Фінляндії. Колишній кавалерійський офіцер царської армії, він командував білою армією під час громадянської війни 1918 року, а в 1918–1919 роках був регентом.
Із 1932 року він розгортає на Карельському перешийку будівництво укріпленої смуги, що дістала назву «лінія Маннергейма»: 132 км дотів, траншей і протитанкових перешкод. У вересні 1939 року фінська армія підготовлена, але значно поступається в озброєнні: мобілізаційний ресурс — 300 000 чоловік, 32 застарілі легкі танки, 114 літаків.
Восени 1939 року переговори з Москвою заходять у глухий кут через територіальні вимоги Сталіна. Маннергейм, який знає, наскільки погано забезпечена армія, виступає за поступки, але уряд прем'єр-міністра Аймо Каяндера відкидає більшу їх частину. 17 жовтня, на запрошення президента , він, однак, погоджується повернутися на службу.
30 листопада атакує по всьому фронту, а Гельсінкі бомблять. Калліо доручає верховне командування Маннергейму, якому належить обрати спосіб ведення бою: статична оборона на укріпленій лінії в очікуванні виснаження радянських сил; еластична оборона в поєднанні з контратаками в лісах півночі, де фінська мобільність компенсує чисельну перевагу ворога; або загальний відступ до другої внутрішньої лінії, щоб виграти дипломатичний час.
Маннергейм поєднує еластичну оборону з тактичними контратаками в лісових районах півночі, де фінська мобільність компенсує нерівність сил. Лінія Маннергейма тримається на Карельському перешийку з 30 листопада 1939 року до прориву під Суммою 11 лютого 1940 року, відбиваючи 7-му радянську армію під командуванням Всеволода Яковлєва, а потім Кирила Мерецкова. Тим часом на північ від Ладоги й у лісах центральної Фінляндії фіни розсікають радянські колони тактикою «мотті» (оточення): під Толвайярві в грудні, потім під Суомуссалмі та на дорозі Раате, де війська Ялмара Сііласвуо знищують 163-тю й 44-ту радянські дивізії. Загалом Зимова війна триває з 30 листопада 1939 року до 13 березня 1940 року. Радянські втрати: 126 875 убитих і зниклих безвісти за даними, опублікованими після 1991 року, і майже 168 000 за іншими оцінками. Фінські втрати: 25 904 убитих і зниклих безвісти, 43 557 поранених. За Московським миром Фінляндія поступається приблизно десятою частиною території — більше, ніж вимагала Москва в жовтні 1939 року, — але зберігає незалежність. Маннергейм дістає звання маршала Фінляндії в 1942 році, у серпні 1944 року стає президентом республіки, щоб домовитися про перемир'я з Радянським Союзом, і в березні 1946 року йде у відставку. Він оселяється у Швейцарії, у Монтре, де пише мемуари, і помирає в січні 1951 року. Його ім'я стає синонімом фінського опору.
T01-053