Едварду Ридзу-Сміглому 53 роки; з травня 1935 року він головнокомандувач польських збройних сил (Generalny Inspektor Sił Zbrojnych) і головний політичний спадкоємець режиму полковників. 17 вересня 1939 року, на 17-й день після німецького вторгнення, він перебуває в Кутах — невеликому містечку в Галичині, за 5 км від румунського кордону, куди з 14 вересня перебрався польський уряд.
Західні польські армії розгромлено (битва на Бзурі входить у завершальну фазу); Варшава в облозі, але тримається; Модлін, Львів і Гель ще чинять опір. Офіційний план відходу — «румунський плацдарм» — передбачає зосередити залишки сил на південному сході й отримувати французьке постачання через союзну Румунію.
О 03:00 17 вересня польського посла в Москві Вацлава Гжибовського викликають до Кремля: вручає йому ноту, де сказано, що польська держава «перестала існувати» і тому втручається, щоб «узяти під захист білоруське та українське населення». 6 радянських армій (близько 600 000 осіб) перетинають кордон о 04:00 без формального оголошення війни. У Кутах Ридз-Сміглий дізнається про це близько 06:00. У нього ще є кілька годин, щоб віддати останні накази, перш ніж перейти до Румунії.
Ридз-Сміглий вирішує не вступати в бій із радянськими військами й відходити до румунського або угорського кордону. Його директива вранці 17 вересня (передана уривчастим радіозв'язком): «З радянськими військами не воювати, окрім випадків нападу або спроби роззброєння». Наказ має на меті уникнути безнадійної війни на 2 фронти й зберегти сили для відновлення польської армії за кордоном. Результат неоднозначний: деякі частини (, оборонці Гродна, генерала Орлика-Рюкеманна) усе ж воюють проти радянських військ. Протягом наступних 10 днів бере в полон близько 250 000 польських солдатів. Близько 22 000 офіцерів, поліцейських і чиновників буде вбито навесні 1940 року в Катині, Калініні та Харкові. У ніч з 17 на 18 вересня Ридз-Сміглий переходить до Румунії, де його інтернують. У 1941 році він таємно повертається до Польщі й помирає у Варшаві в грудні 1941 року. Його рішення від 17 вересня досі лишається спірним для польської історіографії: його звинувачують у тому, що воно прискорило полон військової еліти.
T01-004