— старший помічник капітана «Сан-Деметріо», нафтоналивного судна британського торговельного флоту, навантаженого тисячами тонн авіаційного бензину. Досвідчений палубний офіцер, він належить до тих цивільних без мундира, від яких залежить виживання Сполученого Королівства: пальне, продовольство й боєприпаси перетинають Атлантику конвоями — улюбленими цілями німецьких рейдерів.
5 листопада 1940 року конвой HX-84, що вийшов із Галіфакса з 37 суднами, охороняє лише один допоміжний крейсер — «Джервіс Бей». З'являється кишеньковий лінкор «Адмірал Шеер», незмірно потужніший. «Джервіс Бей» жертвує собою, щоб конвой розсіявся; він іде на дно, але більшість вантажних суден рятується.
«Сан-Деметріо» ж дістає кілька влучань. Місток зруйновано, верхня палуба спалахує, спостерігача вбито. Вантаж бензину може вибухнути будь-якої миті, тож лунає наказ залишити судно. Гокінс і 15 чоловіків набиваються в рятувальну шлюпку й віддаляються в крижану ніч.
Через 24 години, після дрейфу без жодної допомоги, шлюпка помічає силует палаючого корабля. Наблизившись, моряки з подивом упізнають свій власний танкер, який досі тримається на плаву й досі горить.
Гокінс вирішує підійти до палаючого танкера, загасити пожежу й спробувати привести його в порт: на світанку 7 листопада екіпаж піднімає саморобне вітрило, досягає танкера, що дрейфує за кілька миль з підвітряного боку, і знову піднімається на борт. Люди борються з пожежею кілька годин, знову запускають головну машину й продовжують плавання. Без компаса, без карт, із напівзруйнованим аварійним рульовим пристроєм вони долають майже 1 000 миль. «Сан-Деметріо» дістається берега 13 листопада 1940 року й рятує більшу частину вантажу бензину. Подвиг стає медійною подією: Гокінс отримує орден Британської імперії (OBE), а старший механік — медаль Ллойда за хоробрість на морі. Ця епопея надихне 1943 року фільм «Сан-Деметріо, Лондон» — символ безвісної мужності торговельного флоту в битві за Атлантику.
T05-036