Полковник — справжнє ім'я , а псевдонім він узяв, щоб захистити родину, що лишилася у Франції, — втілює відвагу новонародженої Вільної Франції. Приєднавшись до де Голля ще влітку 1940 року, він уже вирвав у Віші Камерун блискавичним ударом майже без кровопролиття.
Восени 1940 року на кону Французька Екваторіальна Африка. Чад, Конго й Убангі перейшли на бік де Голля, але Габон лишається вірним режимові Віші, якого підтримує генерал-губернатор Буассон у Дакарі. Кривава невдача під Дакаром у вересні показала, що гарнізони Віші здатні запекло битися проти інших французів.
Леклерк отримує завдання взяти Лібревіль, столицю Габону. 27 жовтня його колони перетинають кордон і захоплюють Мітцік; 5 листопада гарнізон Ламбарене капітулює. 7 листопада 1940 року сили Леклерка, що вирушили з Дуали, висаджуються в затоці Мондах, на північ від Лібревіля, за підтримки повітряної розвідки й кораблів у морі.
Перед ним — французький гарнізон Віші, налаштований боронити місто. Стріляти по інших французах чи ні — ось дилема.
Леклерк штурмує Лібревіль попри ризик бою між французами: 8 листопада 1940 року, після повітряної розвідки й за підтримки флоту, що стоїть на якорі, його сили кидаються на столицю. Бої запеклі; обидві сторони обмінюються артилерійським і рушничним вогнем. Увечері 9 листопада Лібревіль переходить до Вільної Франції. 12 листопада останні війська Віші капітулюють у Пор-Жантілі. Уся Французька Екваторіальна Африка відтепер голлістська. Перемога має вирішальне значення: Вільна Франція перестає бути рухом вигнанців у Лондоні й стає силою з величезною територією для управління та новою легітимністю. Для Леклерка Габон — перший щабель до епопеї, яка поведе його від озера Чад до Куфри, а далі — до визволення Парижа й Страсбурга.
T05-039