Віце-адмірал з тунелів замку Дувр упродовж 9 днів керував операцією «Динамо» — евакуацією з Дюнкерка. 4 червня о 14:23 він офіційно оголошує її завершення. Підсумок перевершує всі прогнози: 338 226 людей доставлено до Англії між 26 травня (18:57) і 4 червня, тобто майже 40 000 на день, тоді як штаб спершу сподівався врятувати лише 45 000.
Але матеріальна ціна велика. Королівський флот втратив багато есмінців і кілька сотень малих суден; Королівські повітряні сили — сотні літаків; а все важке озброєння Британського експедиційного корпусу залишилося у Франції — десятки тисяч автомобілів, тисячі гармат, запаси боєприпасів.
Британська армія врятована як сукупність людей, але роззброєна як бойова сила. Рамзі має подати цей неоднозначний результат. Країні потрібна розповідь; штабові — тверезість. Тон повідомлення не нейтральний: від нього залежатиме, як нація зрозуміє те, що щойно сталося.
Переважає подвійна тональність — порятунок людей, але визнаний розгром, — яку насамперед утверджує Черчилль. Того ж 4 червня в Палаті громад прем'єр-міністр вітає порятунок, але застерігає: «Війни не виграють евакуаціями». «Диво Дюнкерка» входить у британську міфологію, але офіційна риторика зберігає серйозність. Сам Рамзі виходить з операції з підвищеним авторитетом: його хист морського організатора приведе його до планування висадки на Сицилії (1943), а потім морської фази операції «Оверлорд» (червень 1944 року), де він командує морським компонентом. Він гине в авіакатастрофі в січні 1945 року, незадовго до перемоги.
T04-004