Головний маршал авіації і командувач 11-ї групи щойно виграли битву за Британію. Але в лондонському Міністерстві авіації їхні методи тепер ставлять під сумнів їхні ж колеги.
Опозицію очолюють , командувач 12-ї групи, та маршал авіації , прихильники тактики «Біг Вінг» («Велике крило») — зосереджувати кілька ескадрилей перед перехопленням, на противагу швидкій роздрібненій відповіді, до якої вдавався Парк. Нарада в Міністерстві авіації 17 жовтня 1940 року під головуванням Шолто Дугласа перетворюється на суд над методами Парка.
До цього додається суперечка про нічне перехоплення, адже Бліц посилюється. Даудінг працює над наведенням за допомогою радіолокації та приладів — ідеєю, яку схвалив Черчилль, але яку і вважають химерною. Коли Даудінг отримує звіт комісії Салмонда на 18 пунктів — її створив , міністр авіаційної промисловості, — він викреслює 9 із них і ще 5 позначає знаком питання, тоном, що дратує його начальників.
Даудінг вважає себе недоторканним після публічної підтримки Черчилля влітку. Лишається з'ясувати, як керівництво Міністерства авіації вирішить долю цих 2 творців перемоги.
Міністерство авіації вирішує зняти Даудінга й Парка з посад попри їхню перемогу. Викликаних до тих, кого Бівербрук назве зграєю «клятих маршалів авіації», Даудінга й Парка усувають. Даудінг залишає Винищувальне командування 24 листопада 1940 року, його змінює ; Парка знімають з посади командувача 11-ї групи на початку грудня — його наступник Лі-Меллорі — і переводять до Навчального командування, офіційно «відпочити». Іронія жорстока: 19 листопада пілот збиває Junkers Ju 88 за допомогою бортового радара, підтверджуючи саме ідею Даудінга щодо нічного перехоплення. Запізно. 2 людей, яким Велика Британія найбільше завдячує своїм виживанням, звільняють у мить їхнього тріумфу; їхня реабілітація настане через десятиліття.
T05-032