Капітан 1-го рангу командує у найтемніші години війни на Тихому океані. Після розгрому сил ABDA в битві в Яванському морі він залишається на чолі 2 останніх крейсерів, ще здатних іти в море: власного корабля і капітана 1-го рангу Альберта Рукса. Запаси на борту майже вичерпано, екіпажі виснажені, але курс узято на Австралію через Зондську протоку.
У темряві 28 лютого, виходячи в затоку Бантен, Воллер і Рукс бачать немислиме: цілий японський флот вторгнення — десятки транспортів і кораблів супроводу, що висаджують війська на узбережжя Яви. Жоден радар не попередив про небезпеку ні той, ні інший корабель. Раптовість цілковита — але взаємна.
Воллеру доводиться вибирати з 3 варіантів за лічені секунди: піти на прорив, атакувавши транспорти, щоб посіяти сум'яття й спробувати проламати їхню лінію; заглушити двигуни й у тіні, попід самим берегом, пройти протоку, не відкриваючи вогню; або негайно розвернутися й шукати на південь від Яви інший вихід у відкрите море. Кожен варіант ставить на кін сотні життів, а японські прожектори вже ковзають по поверхні затоки.
Воллер віддає наказ атакувати. «Перт» і «Г'юстон» кидаються на флот вторгнення й потоплюють або пошкоджують кілька японських транспортів, перш ніж їх накривають торпеди й снаряди. «Перт» тоне першим, невдовзі після півночі 1 березня, разом з Воллером. «Г'юстон» тримається ще близько 20 хвилин і теж іде на дно, разом з капітаном 1-го рангу Руксом. Гинуть сотні моряків; тих, хто вижив, беруть у полон, і на них чекає нещадна неволя. Останній бій сил ABDA, це відчайдушне зіткнення досі залишається одним із найкривавіших для союзників морських боїв на Тихому океані.
T10-048