командує Флотом метрополії зі Скапа-Флоу на Оркнейських островах. Досвідчений морський офіцер, він відповідає за захист арктичних конвоїв, які доставляють до Мурманська військові вантажі для Радянського Союзу. Конвой PQ-12, що вийшов з Ісландії, прямує на північ штормовим морем, коли ночі ще довгі.
Уже кілька місяців Тові побоюється цілком конкретної загрози: німецького лінкора , одного з наймогутніших лінійних кораблів світу, що стоїть на якорі у фіорді поблизу Тронгейма. Поки лінкор стоїть на якорі, він сам-один сковує частину важких британських сил, змушених бути напоготові, щоб його перехопити. Британський підводний човен Seawolf, який чатує біля Тронгейма, сповіщає Адміралтейство: знявся з якоря в супроводі есмінців, щоб обрушитися на PQ-12 і на зворотний конвой. Тові, що перебуває в морі з лінкором і авіаносцем , має кілька годин, щоб зреагувати.
Він може кинути основні сили Флоту метрополії в погоню за «Тірпіцем», щоб спробувати потопити його в лінійному бою; обмежитися прикриттям PQ-12 здалеку й відвести конвой подалі від лінкора; або послати торпедоносці з на пошуки німецького велета, поки той не дістався до конвою.
Тові кидає в погоню й справді намагається змусити до бою. 2 ескадри маневрують 2 доби, так і не помітивши одна одної, і двічі розминаються приблизно за 60 миль. 9 березня , виявлений розвідкою, зазнає атаки 12 торпедоносців Albacore, що злетіли з : жодна торпеда не влучає, лінкор ухиляється й неушкодженим повертається до норвезьких вод. PQ-12 прибуває до Мурманська 12 березня без жодних втрат від ворога, бо не досяг своєї мети. Нагоду знищити корабель утрачено. Залишившись цілим, і далі лишається дієвою загрозою, що сковує важкі союзні сили, а за кілька місяців тяжко позначиться на долі конвою PQ-17.
T10-105