Прага — передмістя на східному березі Вісли: історична Варшава лежить на західному березі, а Прага становить окремий промисловий і робітничий район за рікою. Станом на 1 вересня 1939 року тут мешкає близько 180 000 людей, серед них — велика єврейська громада (ринок Ружицького, вулиця Таргова, Мірувський комплекс). Через Прагу проходять 3 великі мости: Понятовського, Кербедзя й залізничний.
Стратегічно Прага — східний фланг оборони Варшави: її втрата дозволяє німцям розітнути місто й узяти його в лещата. 58-річний генерал , який з 8 вересня 1939 року командує армією «Варшава» після відходу з армії «Лодзь», має водночас обороняти західний берег (історичний центр) і Прагу.
Від середини вересня агломерація зазнає повітряних бомбардувань (пікірувальники «Штука» зі складу і 76, He 111), вогню важкої артилерії 8-ї німецької армії Бласковіца (гармати калібру 210 мм і мортири калібру 280 мм), танкових штурмів 4-ї та 31-ї німецьких дивізій з південного сходу. Гарнізон Праги налічує 8 000 польських солдатів, 15 000 озброєних цивільних добровольців, 200 священників і монахинь, що надають медичну допомогу; 17 вересня мер надихає населення з ратуші. Руммель мусить розподілити обмежені сили між 2 берегами, знаючи, що, можливо, не втримає обидва.
Руммель обирає однакову оборону обох берегів, погоджуючись на можливу втрату одного з них, якщо інший встоїть. З 13 по 27 вересня Прага щодня зазнає повітряних бомбардувань і тримається повні 2 тижні. Втрати поляків у Празі: 1 200 загиблих солдатів, 3 800 поранених, 5 000 цивільних, убитих бомбардуваннями. Втрати німців: 800 убитих, 2 200 поранених — високі цифри для імпровізованої міської оборони. 27 вересня 1939 року Руммель починає переговори про капітуляцію з генералом Бласковіцем у селі Окенце. Узгоджені умови: офіцери зберігають шаблі в полоні (за традицією); рядових солдатів після роззброєння відпускають під чесне слово (на волю справді вийде одна третина зі 120 000 полонених; дві третини потраплять в офлаги й шталаги); поранених евакуюють до цивільних лікарень під захистом; бомбардування негайно припиняються. Капітуляцію підписано 28 вересня 1939 року о 13:00. Загальні підсумки облоги Варшави (8–28 вересня): 18 000 загиблих польських солдатів, 40 000 загиблих цивільних (з них 5 000 у Празі, решта в центрі Варшави), 50 % будівель пошкоджено, 12 % зруйновано. Руммеля ув'язнюють в офлазі. Звільнений 1945 року, він повертається до комуністичної Польщі. Політично маргіналізований, у 1958 році він публікує свої спогади (Za honor i Ojczyznę, «За честь і Вітчизну»). Помирає 1967 року у Варшаві. Пам'ятник Захисникові Варшави («Ніке») на перетині з вулицею Сенаторською від 1964 року вшановує пам'ять про облогу. Через 5 років, під час Варшавського повстання 1944 року, Прага стає вирішальною: радянські війська зупиняються на її східному березі й спостерігають, як Вермахт розчавлює повстання на західному.
T01-080