У середині вересня 1939 року, після поразки на Бзурі, уцілілі частини кількох польських армій ( генерала Антонія Шиллінга, генерала Тадеуша Піскора, залишки армії «Малопольща» генерала Казімежа Фабриці) намагаються дістатися «румунського плацдарму»: це організований відхід на південний схід, до румунського кордону, щоб зберегти сили й відновити їх за кордоном.
Станом на 17 вересня ці сили — близько 65 000 людей і 120 гармат — зосереджуються в районі Томашува-Любельського, ще далеко від румунського кордону. Маршал Ридз-Сміглий по радіо наказує Піскору «прориватися» на південь. Але тієї ж ночі радянське вторгнення 17 вересня відрізає дорогу до Румунії. Польське угруповання тепер затиснуто в лещатах між 14-ю німецькою армією Ліста (що наступає зі Словаччини) і радянськими військами Тимошенка (що тиснуть зі сходу).
Піскор мусить обирати: прориватися на південь (до Румунії) крізь 14-ту німецьку армію, прориватися на південний схід (до Угорщини через кордон у Бещадах) крізь німецький або капітулювати в повному порядку, щоб зберегти людей.
З 18 по 20 вересня триває перша битва під Томашувом-Любельським: армія «Краків–Люблін» намагається прорватися на південь. Запеклі бої під Томашувом, Чешниками, Сусцем. Німецькі сили — 4-та легка піхотна дивізія, , — блокують прорив.
Піскор капітулює в повному порядку, щоб зберегти життя: 20 вересня 1939 року, після провалу прориву, він складає зброю разом із рештками армій «Люблін» і «Краків»; близько 20 000 польських солдатів, разом із ним, потрапляють у полон. Другу битву під Томашувом-Любельським (22–27 вересня) ведуть без нього війська Північного фронту генерала Стефана Домб-Бернацького, які й собі намагаються прорватися на південь і теж зазнають невдачі; найвідоміший епізод — атака 25-го великопольського уланського полку під Краснобродом 23 вересня. Після Бзури Томашув залишається найбільшою сухопутною битвою Польської кампанії за кількістю задіяних сил (близько 100 000 людей з обох боків разом). Піскора ув'язнюють в офлазі, у 1945 році звільняють, він повертається до Польщі, де його маргіналізують комуністи, і помирає 1951 року у Варшаві. Краснобрід і атака 25-го великопольського уланського полку стають одним із останніх великих кавалерійських боїв із шаблями наголо в галопі у світовій військовій історії — у колективній пам'яті їх часто плутають із Кройантами.
T01-082