командує заледве 3 тижні. Австралійський підполковник, він очолив контингент 14 січня 1942 року, змінивши Леонарда Роуча, відстороненого за те, що визнав позицію на Амбоні безнадійною для оборони й просив підкріплень. Отже, Скотт отримує гарнізон, якого майже не знає, розпорошений острівом, який він бачить уперше.
Близько тисячі австралійців і кілька сотень нідерландських солдатів тримають острів на Молуккських островах навколо аеродрому та затоки. 30 січня японські війська висаджуються великими силами. За кілька днів авіаційна й морська підтримка розтрощує оборонців; зв'язок рветься, підрозділи опиняються ізольованими й без боєприпасів. Нідерландці складають зброю першими, і ворожі кліщі змикаються на австралійських позиціях, відтягнутих до узбережжя.
Вранці 3 лютого Скотт мусить ухвалити рішення щодо того, що лишилося від . Він може капітулювати, щоб зберегти життя, бо позицію вже неможливо втримати; спробувати прорив крізь гористу глибину острова; або розсіяти людей малими групами для партизанської війни в джунглях.
здав австралійський гарнізон 3 лютого 1942 року; близько 800 австралійців, що вижили, потрапили в полон. Капітуляція не припинила вбивств: упродовж близько двох тижнів японські моряки навмання відбирали понад 300 австралійських і нідерландських полонених і вбивали їх — багнетами, кийками чи шаблями — поблизу аеродрому , у 4 послідовних масових убивствах, почасти щоб помститися за потоплений тральщик. Сам Скотт, переведений з більшістю офіцерів на острів Хайнань, пережив полон. Доля полонених Амбона була однією з найсмертоносніших у війні: три чверті захоплених австралійців померли до кінця війни, а з 582 тих, що залишилися на Амбоні, 405 так і не повернулися.
T10-077