Польська пошта в Гданську — одна з 3 польських установ, які Версальський договір дозволяє мати у Вільному місті Гданськ (його статус діє з 1920 року). Там працює 56 службовців, усі — громадяни Польщі. З травня 1939 року варшавська влада таємно влаштувала туди 8 офіцерів запасу, серед них Конрада Гудерського, лейтенанта інженерних військ, якому 39 років, під виглядом поштового службовця. Будівля формально цивільна, але від липня в ній сховано зброю — пістолети Vis wz. 35, гранати, ручні кулемети Browning wz. 28, 2 легкі кулемети.
Офіційний директор — ; його заступник — . Гудерський таємно командує обороною. Усього 56 осіб: фахові поштовики, робітники, кілька колишніх учасників війни 1920 року.
О 04:45 1 вересня, коли «Шлезвіг-Гольштейн» відкриває вогонь по Вестерплатте, (3-тя рота) та німецька охоронна поліція (Schutzpolizei) — близько 180 осіб за підтримки 2 бронеавтомобілів ADGZ — атакують польську пошту. Завдання нападників — ліквідувати цей польський осередок у серці міста. Завдання Гудерського як командира захисників — утримати будівлю й захистити цивільних (жінок і дітей працівників, що перебувають на місці).
Гудерський барикадується, щоб оборонятися поверх за поверхом і чекати на колону допомоги. Оборона триває 15 годин. Близько 12:00 Гудерського вбиває вибух гранати, яку він щойно кинув (за свідченням Анджея Джицимського). Фактичне командування бере Флісиковський. Есесівці підганяють автоцистерну й заливають підвали бензином; о 17:30 вони підпалюють будівлю вогнеметами. Капітуляція настає близько 19:00: з вікна махають білим прапором. Підсумок: 6 захисників загинули в бою, близько десятка згоріли живцем або були вбиті під час виходу під вогнем, кілька осіб втекли. Вцілілих — 38 поштовиків — військовий суд Вермахту на 2 засіданнях, 8 і 30 вересня 1939 року, засуджує до смерті як «франтирерів», і 5 жовтня 1939 року їх розстрілюють біля Заспи, де їх ховають у братській могилі поблизу аеродрому. Вирок скасує у 1998 році земельний суд Любека, який установить, що воєнне право Рейху не поширювалося на Гданськ у вересні 1939 року, і визнає цей вирок судовим вбивством. Імена розстріляних нині викарбувано на меморіалі в Гданську.
T01-007