— найстарша з австралійських військових медсестер, викинутих у море 2 дні тому, коли , один з останніх кораблів, що рятувалися з Сінгапуру, потопила японська авіація в протоці . Як старша медсестра (матрон), вона очолює невелику групу жінок у формі, яким удалося дістатися берега вплав або на плотах.
Вранці 16 лютого близько 20 медсестер, поранені моряки й солдати та кілька цивільних збираються на пляжі на острові , який уже в руках японців. Без їжі, без води, виснажені, вони знають, що архіпелаг окупований. Один офіцер пішки вирушив до міста Мунток, щоб повідомити про їхню присутність і домовитися про капітуляцію; повертається він у супроводі японських солдатів. Драммонд уже відправила до Мунтока цивільних жінок і дітей, які могли йти, подалі від берега.
Лишається вирішити долю основної групи. Здатися японцям, покладаючись на повагу до поранених і медичного персоналу, якої вимагають конвенції; піти в джунглі з пораненими, щоб спробувати втекти; або розсіятися невеликими групами, щоб збільшити шанси, що хтось виживе.
Група вирішує здатися, певна, що статус медичного персоналу й поранених буде дотримано. Японські солдати відокремлюють здорових чоловіків, відводять їх за мис і вбивають багнетами та з гвинтівок. Повернувшись на пляж, вони наказують 22 медсестрам, що залишилися, йти в море; кидає подругам «Chin up, girls» («Голову вгору, дівчата»), перш ніж кулемет косить їх ззаду в прибої. , поранена в бік, але жива, вдає мертву, потім потрапляє в полон і решту війни проводить в ув'язненні. Єдина, хто вцілів у різанині, вона свідчитиме на Токійському процесі, повернувши обличчя й імена 21 медсестрі, вбитій на пляжі .
T10-073