— пастор Реформатської церкви в Ле-Шамбон-сюр-Ліньйоні, містечку на плато Віваре-Ліньйон у Верхній Луарі. Населення, здебільшого протестантське, походить від гугенотів, яких переслідували за Старого режиму, і пам'ятає, як колись давали прихисток своїм. Від часу перемир'я південна зона підпорядкована режимові , який ухвалив власні антиєврейські закони й сприяє заходам, яких вимагає окупант.
Цієї зими 1942 року на плато стікаються біженці: єврейські родини, що тікають від облав, іноземці, інтерновані або під загрозою інтернування, діти, розлучені з батьками. Вони шукають дах, підроблені документи, школу, іноді — шлях до недалекої Швейцарії. Прихистити їх означає відкрито кинути виклик закону: жандармерія проводить переписи, вимагає списки, організовує перевірки, а влада чекає, що пастор проповідуватиме покору й повідомлятиме про іноземців у своїй парафії.
Трокме має вирішити, як повестися з тими, хто прибуває: відчинити будинки, ферми й пансіони плато, щоб сховати біженців, ризикуючи арештом; підкоритися вимогам , переписуючи й видаючи іноземців, як цього вимагає адміністрація; або організувати таємні канали, щоб переправляти переслідуваних до швейцарського кордону.
і сусідні громади плато Віваре-Ліньйон стали одним із великих притулків Франції: під час окупації їхні мешканці ховали й захищали кілька тисяч біженців, серед них багато єврейських дітей, — по фермах, пансіонах і родинах, забезпечуючи їх підробленими документами й харчами, а багатьох переправили до Швейцарії. , його дружина Магда й пастор Едуар Тейс очолили цей колективний порятунок усупереч законам ; Трокме заарештували, а потім він мусив піти в підпілля. Яд Вашем визнав «Праведником народів світу» й відзначив усю громаду Шамбона за порятунок євреїв, приречених на депортацію й смерть.
T10-067