Генерал , який очолює 2-гу еритрейську дивізію, відступив до Керена із силами, вибитими з Агордата, що потрапив до рук британців на самому початку лютого 1941 року. Місто контролює дорогу на Асмеру, столицю італійської Еритреї, і на порт .
захищає амфітеатр крутих піків, а дорога веде до нього вузькою ущелиною . Італійські сапери підірвали скельні стіни, щоб засипати її уламками, зупинивши британський авангард приблизно за 6 кілометрів від міста. Навколо Карнімео збирається близько 25 000 людей — італійців і еритрейських аскарі, до яких приєднуються підкріплення, поспіхом доставлені з Асмери.
Навпроти 4-та й 5-та індійські дивізії генерала Вільяма Платта готуються штурмувати хребти. Відрізана від Італії з червня 1940 року, Італійська Східна Африка не може розраховувати на жодну допомогу: втрата Керена відкрила б шлях до краху всієї колонії.
Карнімео має визначити свій спосіб ведення бою: залишити , поки його не оточили в місті, і відійти до Асмери, щоб скоротити лінії; утримувати позиції в статичній обороні, бережучи резерви, які він не зможе поповнити; або тримати хребти, одразу контратакуючи, щоб відбити кожну втрачену вершину, ціною важких втрат, роблячи ставку на виснаження нападника.
Карнімео обирає тримати хребти й одразу контратакувати, щоб відбити кожну втрачену вершину. Битва за , що розпочалася на початку лютого 1941 року, триває майже 8 тижнів: на Санчілі, піку Бригз або Пінаклі італійці й аскарі безупинно, нерідко в рукопашній, відбивають позиції, які британці щойно захопили. Після провалу лютневих штурмів призупиняє наступ, щоб перегрупувати, навчити й забезпечити постачанням свої 2 дивізії, а тоді відновлює атаку в середині березня. Форт падає 16 березня, генерал гине в боях, ущелину зрештою розчищено, і в ніч з 26 на 27 березня 1941 року італійці залишають . Втрати важкі з обох боків, а серед аскарі ще важчі. Падіння Керена відкриває дорогу на Асмеру та й прискорює крах Італійської Східної Африки, останній оплот якої, Гондар, впаде в листопаді 1941 року.
T06-019