Поки Платт атакує Еритрею з півночі, генерал — брат адмірала Ендрю Каннінгема — очолює наступ із Кенії на південь Італійської Східної Африки. Його сили здебільшого складаються з африканських військ (південноафриканська, західноафриканська та східноафриканська дивізії), що діють на величезному, погано картографованому театрі з виснажливою логістикою.
Початковий план Вейвелла був обережний: убезпечити кенійський кордон і просуватися методично. Але в лютому 1941 року Каннінгем бачить, що італійці, ізольовані й деморалізовані, чинять набагато менший опір, ніж очікувалося. Після форсування річки Джуба перед ним відкривається дорога до порту Могадішо, столиці Італійського Сомалі.
Каннінгем має визначити темп: стрімко рушити на повній швидкості до Могадішо й далі, роблячи ставку на крах італійців попри запаморочливе подовження ліній постачання; просуватися обережно, щоб не лишитися без пального посеред пустелі; або закріпити здобуте, перш ніж робити глибший ривок. Ідеться про більше, ніж Сомалі: розгром Італійської Східної Африки убезпечив би Червоне море й вивільнив би сили для інших фронтів.
Каннінгем мчить на повній швидкості до Могадішо, роблячи ставку на крах італійців. Скориставшись безладною втечею італійців, його моторизовані колони форсують Джубу й заволодівають Могадішо вже наприкінці лютого 1941 року, захопивши неушкодженими великі запаси пального, що частково розв'язує логістичну проблему й дозволяє продовжити просування. Звідти його війська з вражаючою швидкістю (понад 1 000 км за кілька тижнів) висуваються на північ до Ефіопії, сходячись із наступом Платта та з повстанням ефіопів, підтриманим британцями й згуртованим навколо імператора . Аддис-Абеба впаде на початку квітня 1941 року. Східноафриканська кампанія, одна з перших великих сухопутних перемог союзників у війні, повертає Ефіопії незалежність і убезпечує Червоне море для конвоїв до Єгипту.
T06-020