Наступ Роммеля змів Киренаїку, але порт Тобрук, узятий австралійцями в січні, залишається в руках союзників посеред території, відвойованої Віссю. Його гарнізон — та британські частини під командуванням генерал-майора Леслі Моршеда — тепер опиняється в оточенні. Проте Тобрук життєво важливий: єдиний великий порт між Бенгазі та Єгиптом, він позбавляє Роммеля передової бази й загрожує його лініям постачання, якщо той рушить на Суецький канал.
Вейвелл наказав утримати місто. Моршед має в розпорядженні вдосконалені італійські укріплення — подвійне кільце опорних пунктів, рови, мінні поля — і підтримку Королівського флоту, який може постачати порт морем під бомбами. Але його люди виснажені відступом, води бракує, а Роммель, сп'янілий від швидкого просування, хоче взяти Тобрук одним ударом, щоб відкрити собі шлях.
Моршед має визначити доктрину оборони: тримати нерухому пасивну лінію, чекаючи на допомогу; вести агресивну оборону, множачи патрулі й контратаки, щоб виснажити нападника й не дати йому жодної ініціативи; або готуватися до можливої евакуації морем, якщо тиск стане нестерпним.
Моршед запроваджує агресивну оборону, суть якої передає його знаменита фраза: «Не буде ні капітуляції, ні відступу». Його австралійці — яких невдовзі німецька пропаганда прозиває «тобрукськими щурами», і це прізвисько вони з гордістю приймають, — відбивають танкові штурми Роммеля 11–14 квітня, а потім дедалі частіше проводять нічні раптові напади, що не дають Африканському корпусу ні хвилини спокою. Тобрук протримається 241 день, аж до визволення в грудні 1941 року, а Королівський флот постачатиме його ціною тяжких втрат. Облога сковує частину сил Роммеля, позбавляє його потрібного порту й гальмує його просування до Єгипту. Тобрук стає визначним символом союзницького опору й австралійської стійкості.
T07-011