Майже 2 місяці битва за Керен знекровлювала італійську армію в Східній Африці. З 3 лютого до 27 березня 1941 року дивізії генерала обороняли надзвичайно міцний гірський оплот від британського наступу з Судану. Падіння Керена 27 березня зламало моральний дух італійських військ.
За Кереном відкривається дорога до столиці, Асмери, що розкинулася на високогір'ї. На шляху ще стоїть оборонна позиція — ущелина Ад-Теклесан, яку деякі офіцери вважають навіть міцнішою за Керен. Теоретично Фрускі міг би дати там нову виснажливу битву й змусити ворога дорого платити за кожен кілометр.
Але обставини змінилися. Поразка під Кереном підірвала бойовий дух; Асмера — густонаселене місто без справжньої військової цінності, щойно перевали втрачено; а далі на південь розвалюється вся італійська імперія у Східній Африці. Чіплятися за столицю — ризикувати перетворити її на руїни заради кількох днів перепочинку.
Наприкінці березня 1941 року, коли британці наближаються, Фрускі має вирішити долю Асмери.
Фрускі оголошує Асмеру відкритим містом і щадить її. Коли 31 березня британці атакують підступи до міста, позиція падає, а наступного дня до Ад-Теклесана під'їжджає невеличка машина з білим прапором: поважні городяни й італійський священик прибули запропонувати мирну капітуляцію столиці. Британські війська входять до Асмери опівдні 1 квітня без бою. Організований опір в Еритреї руйнується; Массауа, великий порт на Червоному морі, впаде 8 квітня. Падіння Асмери усуває італійську загрозу морському судноплавству в Червоному морі — важливий чинник, адже невдовзі це дозволить Сполученим Штатам пускати там свої кораблі, не порушуючи законів нейтралітету.
T07-036