На початку 1941 року італійський генерал командує сектором Еритрея в Італійській Східній Африці — імперії, яку Муссоліні викроїв навколо Ефіопії. Його війська займають Кассалу, прикордонне місто, захоплене в Судані 1940 року.
На папері Фрускі домінує: він має 3 дивізії й 3 бригади проти 2 індійських дивізій британського генерал-лейтенанта Вільяма Платта, тобто перевагу майже вдвічі. Але реальне співвідношення оманливе. Як пише історик , сили Співдружності краще підготовлені й оснащені для маневрової кампанії, тоді як Фрускі, який не має серйозної протитанкової зброї, побоюється місцевості, що сприяє механізованим колонам. Британці переважають у повітрі, у розвідці та бойовому дусі.
Після катастрофи в Лівії роль імперії в Східній Африці зводиться лише до того, щоб протриматися: якнайдовше затримувати переправлення британських підкріплень до Єгипту. Проте погляди на те, як діяти, розходяться, а наступ Платта неминучий. Сам Фрускі наполягає, що надто легка поступка територією завдала б удару по престижу Італії. Генерал мусить обирати між честю прапора й збереженням своїх сил.
Фрускі залишає Кассалу й відводить війська вглиб країни, як наказано: попри свої вагання, він підкоряється наказам вищого командування в Аддис-Абебі та Римі — які, йдучи далі за нього, вважали, що настав час відступати, — і вночі полишає Кассалу й Тессеней, відводячи висунуті сили до трикутника внутрішніх передгір'їв (Керу, Бішія, Айкотта). Коли наступ Платта розпочинається 19 січня 1941 року — із запізненням на добу, — італійці вже відійшли, і індійські дивізії кидаються їх переслідувати. На початку лютого вони захоплюють Агордат, але потім зупиняються перед укріпленою позицією Керен, де з 3 лютого по 27 березня триває одна з найзапекліших битв кампанії. Затятий опір під Кереном справді затримує британців на кілька тижнів, виконуючи завдання протриматися, поставлене перед імперією, — перш ніж падіння Керена відкриває дорогу на Асмеру й Массауа та прискорює крах Італійської Східної Африки.
T06-032