, володар рейху з нової берлінської канцелярії, здобув на Заході блискучу перемогу, але не зміг зламати Англію. Його одержимість — Схід і життєвий простір; лишається визначити, чи слід спершу нейтралізувати СРСР дипломатією, чи зброєю.
Німецько-радянський пакт серпня 1939 року убезпечив йому тил, але Сталін збирає плоди: Балтійські держави, Бессарабія, Буковина. Радянські амбіції на Балканах і щодо Проток непокоять Берлін, тим паче що рейх щойно взяв Румунію з її нафтою під свою гарантію.
12 листопада 1940 року народний комісар закордонних справ прибуває до Берліна під дощем. Його приймають Ріббентроп, Герінг, Гесс, а потім Гітлер — 12 і 13 листопада; йому пропонують приєднатися до Троїстого пакту й відхопити собі частку в «розділі Британської імперії» на півдні. Молотов, непохитний, вимагає конкретних гарантій щодо Фінляндії, Балкан і Проток. Британська повітряна тривога навіть змушує учасників зустрічі сховатися в бомбосховищі.
14 листопада Молотов їде ні з чим. Гітлеру належить вирішити: зберегти домовленість із Москвою чи остаточно закріпити поворот на Схід.
Гітлер вирішив остаточно взятися за підготовку вторгнення в СРСР. Коли Москва відповіла довгим переліком вимог за вступ до Троїстого пакту, Берлін мовчав. 18 грудня 1940 року Гітлер підписав директиву № 21 ОКВ: «Вермахт має бути готовий розгромити Радянську Росію швидкою кампанією (операція „Барбаросса“) ще до завершення війни проти Англії». Зустріч із Молотовим аж ніяк не зблизила 2 режими: вона переконала Гітлера, що СРСР — надто обтяжливий партнер і противник, якого слід знищити. Через 6 місяців, 22 червня 1941 року, майже 3 мільйони солдатів Осі перетнули радянський кордон і відкрили найкривавіший фронт війни.
T05-031