Напад на Польщу — план «Вайс» — призначено на світанок 26 серпня 1939 року. Війська розгорнуто, деякі частини вже рухаються до вихідних позицій. Гітлер вважає, що забезпечив усі умови: пакт із СРСР усуває загрозу другого фронту, а на пасивність Заходу він робить ставку.
Але 25 серпня Гітлера засмучують 2 звістки. У Лондоні Велика Британія щойно перетворила свою гарантію на формальний союз із Польщею — доказ рішучості, яку Гітлер сподівався похитнути. У Римі Муссоліні ухиляється, позбавляючи Німеччину італійської підтримки й оголюючи тріщини в таборі Осі.
Гітлер мусить ухвалити рішення терміново, коли військову машину вже запущено. Не змінювати дату нападу, 26 серпня, ризикуючи одразу зіткнутися з рішучою коаліцією? Відкласти його на кілька днів, щоб іще випробувати дипломатію й спробувати відірвати Лондон від Варшави? Чи відмовитися від нападу, як сподіваються посередники? Наказ — або контрнаказ — має піти протягом кількох годин, коли сотні тисяч людей уже чекають уздовж кордону.
Гітлер відкладає напад на кілька днів, щоб здійснити останній дипломатичний маневр: увечері 25 серпня він скасовує напад, призначений на наступний день, — контрнаказ, відданий в останню мить, коли частини вже рушили, спричиняє прикордонні інциденти. Наступні дні він використовує для гарячкової дипломатичної активності: завуальовані ультиматуми, вимога прислати до Берліна польського повноважного представника, маневри, покликані розколоти союзників або перекласти відповідальність за війну на Польщу. Жоден із цих кроків не змушує поступитися ні Лондон, ні Варшаву. Відкладення дає лише відстрочку: Гітлер знову призначає напад на 1 вересня.
T00-046