42-річний — нацист із найперших днів, родом зі Шроди-Великопольської (Велика Польща), у 1934–1939 роках президент сенату Вільного міста Данциг. 8 жовтня 1939 року Гітлер призначає його гауляйтером нової території — рейхсгау Вартеланд (від назви річки Варта), утвореного прямою анексією до Рейху польських воєводств: Познанського, Лодзького та частини Західної Мазовії. Це 43 900 км² і 4,7 мільйона мешканців.
Йому поставлено завдання: повне онімечення території за 10 років. Для цього Грайзер має величезний арсенал: конфіскацію польського та єврейського майна, оселення фольксдойче — етнічних німців із країн Балтії та Південно-Східної Європи, з Бессарабії, Буковини й Волині — у межах Umsiedlung, «пересадки». Він може також виселяти населення до Генерал-губернаторства, закрити польські школи, окрім початкових, зрівняти з землею культурні споруди — синагоги, католицькі храми, пам'ятники — і переслідувати католицьку церкву. Залишається визначити темп і порядок пріоритетів перших місяців.
Грайзер прагне зробити з Вартеланду експериментальну модель нацизму, радикальнішу, ніж Франкова у Генерал-губернаторстві, і домагається від Берліна винятків зі звичайного права.
Грайзер здійснює швидке онімечення масовими виселеннями — навіть ціною гуманітарної кризи в Генерал-губернаторстві — і діє жорстоко. З 1 грудня 1939 до 1 березня 1940 року з Вартеланду до Генерал-губернаторства виселяють 150 000 поляків за жахливих умов (неопалювані ешелони посеред зими, смертність у дорозі ~5 %). З 1 березня 1940 до 1 березня 1941 року — ще 250 000 виселень. У лютому 1940 року влада Вартеланду створює лодзьке гетто («Літцманштадт»), яке замикають 30 квітня 1940 року, — друге польське гетто після Пйотркува. Грайзер також організовує від літа 1941 року перше на польській землі місце масового винищення газом — Хелмно (Кульмгоф, відкрите в грудні 1941 року), де зондеркоманда Ланге уб'є в газових вантажівках 152 000 людей. Грайзер — один із перших систематичних організаторів індустріального винищення євреїв. Після війни його захоплюють американці, видають Польщі, у червні–липні 1946 року судять у Познані й 9 липня 1946 року засуджують до смерті. 21 липня 1946 року його публічно вішають на Познанській цитаделі — це остання публічна страта в повоєнній Польщі. Його процес лишається одним із найдокументованіших щодо злочинів у Вартеланді.
T01-063