(«Самооборона») — воєнізована організація, сформована з етнічних німців (фольксдойче), які жили в довоєнній Польщі. Її потай готували Абвер II (Канаріс) і Фольксдойче міттельштелле (VoMi) від весни 1939 року — таємне озброєння, навчання «поліцейським» операціям. На 1 вересня близько 80 000 фольксдойче мобілізовано в підпільні осередки в Польщі, зокрема на Помор'ї, у Вартеланді та Верхній Сілезії.
Офіційно її створено 8 вересня 1939 року декретом Генріха Гіммлера як допоміжну організацію СС. Її керівник на польському Помор'ї — штандартенфюрер СС , 38-річний бранденбурзький аристократ. Він безпосередньо командує 25 000 бійцями, розосереджених по місцевих загонах.
Офіційна місія: підтримувати порядок на окупованих територіях. Справжня місія: розстріл «ворогів рейху», внесених до «Sonderfahndungsbuch Polen», «етнічне очищення» від польських і єврейських еліт. Альвенслебенові залишається визначити свободу дій місцевих керівників загонів: жорсткий контроль з боку есесівської ієрархії, коли розстріли наказують лише начальники, а списки перевіряються; розрахована стриманість, щоб не з'являлося компрометувальних знімків; або широка свобода дій на місцях.
Альвенслебен дає місцевим керівникам повну свободу: зводити особисті й колективні рахунки дозволено. З 8 вересня до 30 листопада 1939 року , за оцінками Інституту національної пам'яті, відповідальний за 20 000–30 000 розстрілів поляків і євреїв на польському Помор'ї. Його місцеві загони очолюють дрібні начальники з фольксдойче — часто ремісники, вчителі, місцеві землевласники, які особисто знали своїх польських сусідів і накопичили проти них образи, — і їм надають широку свободу зводити особисті та колективні рахунки. Найкраще задокументовані масові вбивства: ліс під Пясницею (12 000–14 000 убитих, жовтень 1939 — лютий 1940 року), Мнішек (10 000 убитих), Каролево (1 800 убитих), Шпенгавськ (7 000 убитих). Розстріли проводять групами по 30–50 осіб, без суду, біля ям, викопаних напередодні. Навесні 1940 року, після найактивнішої фази колективного насильства, офіційно розпускають (декрет від 26 листопада 1939 року, чинний із весни 1940 року), а його членів поглинають гестапо, шуцполіція або Загальні СС. Альвенслебен переходить в окуповану Україну 1941 року як керівник СС і поліції в Чернігові, а потім у Криму. Після війни він уникає правосуддя, тікає до Аргентини, де 1970 року помирає під вигаданим ім'ям. Його ім'я жодного разу не з'являється на Нюрнберзькому процесі. Нині історики (, ) вважають основним знаряддям недержавного геноциду в окупованій Польщі, де «стихійне» насильство сусідів використовує нацистська влада.
T01-073