25-річний походить із військової родини (його брат — піхотний офіцер, командир роти під Коллаа). Пілот-винищувач із 1935 року, він служить в (ескадрилья 24), озброєній «Фоккерами» D.XXI — нідерландським винищувачем 1936 року, 460 км/год, 4 кулемети, з неприбираним шасі.
Проти нього — «червона Люфтваффе»: приблизно 3 250 радянських літаків (Полікарпов І-15, І-16, І-153, бомбардувальники Туполєв СБ-2 та Іллюшин ДБ-3) проти 114 фінських винищувачів загалом. Співвідношення 30:1. Але фінські пілоти краще підготовлені, і їх скеровує наземна мережа повітряного спостереження, яка сповіщає про наближення ворожих формацій.
З 19 грудня 1939 року по 13 березня 1940 року (85 днів) Юутілайнен патрулює над Карелією та Балтійським морем. Він діє сам або в парі проти радянських формацій з 8–12 літаків.
Він має обрати повітряну тактику проти радянської чисельної переваги.
Юутілайнен обирає наступальну тактику — агресивні патрулі й атаки на формації за чисельної переваги ворога. Підсумок Зимової війни: 2 особисті перемоги та 1 групова (на застарілому «Фоккері» D.XXI). Але саме у війні-продовженні 1941–1944 років він стає першим фінським асом і найрезультативнішим асом війни серед ненімців: 94 підтверджені перемоги (з них 34 над «Брюстер» B-239 «Баффало» і 58 над «Мессершмітт» Bf 109G). Двічі нагороджений хрестом Маннергейма (один із лише 4, хто отримав його двічі), він виживає неушкодженим (жодного разу не був підбитий ворожим винищувачем за 437 бойових вильотів). 1947 року він залишає військово-повітряні сили й до 1956 року літає професійним пілотом. Помирає 1999 року, в день свого 85-річчя. Його брат теж виживає й стає одним із героїв Коллаа.
T02-019