34-річний до війни — селянин-фермер із Раутярві (південна Карелія). Військову службу він проходив у 34-му піхотному полку 1925 року й лишається активним резервістом: у 1930-х роках бере участь у цивільних стрілецьких змаганнях, здобуває перші місця зі стрільби по мішенях і мисливської стрільби. Його особиста зброя — фінська гвинтівка Мосіна M28-30 (вдосконалений варіант радянської гвинтівки) без оптичного прицілу. Гяюгя віддає перевагу механічному прицілу: він точніший на малих дистанціях і менш помітний.
30 листопада 1939 року Гяюгю мобілізують і відправляють на фронт під Коллаа (Північна Карелія), де він потрапляє до 3-го батальйону 34-го полку під командуванням полковника . Ділянку Коллаа обороняють близько 5 000 фінів проти 30 000 бійців радянської 56-ї дивізії. Девіз ділянки, який проголосив командир дивізії : «Kollaa kestää» — «Коллаа тримається».
Гяюгя отримує завдання снайпера. Обстановка диктує жорсткі умови: глибокий сніг, холод до мінус 40 °C, радянська артилерія й патрулі, які шукають кожну стрілецьку позицію. Снайпер може прагнути максимального рахунку ціною викриття, діяти у складі свого відділення або дозувати свої вилазки, щоб протриматися.
19 грудня 1939 року він починає бойову роботу. Тепер він мусить обрати ритм дій на найближчі тижні.
Гяюгя обирає виважені засідки (1–2 на день) із частою зміною позицій, щоб протриматися якомога довше. Його особиста тактика: білий маскувальний одяг, засідка в снігу (іноді 3 години нерухомо за мінус 40 °C), механічний приціл на дистанції 150–450 метрів, не більше 2–3 пострілів за засідку, щоб не видати себе. Він тримає в роті сніг, щоб подих не утворював помітної хмарки пари. З 19 грудня 1939 до 6 березня 1940 року (78 днів безперервних боїв) за фінськими військовими реєстрами, на його рахунку 505 підтверджених убитих із гвинтівки і ще близько 200 з пістолета-кулемета Suomi KP/-31. Радянські бійці прозивають його Belaya Smert («Біла Смерть»). Радянська сторона кілька разів намагається його нейтралізувати: контрбатарейний вогонь без результату, спеціально підготовлені снайпери (усіх їх у свою чергу нейтралізовано), нарешті цілеспрямовані авіабомбардування ділянки. 6 березня 1940 року, за 6 днів до Московського миру, уламок розривної кулі відриває йому половину нижньої щелепи. Непритомного евакуюють, і в лікарні в Лахті його оперують 14 годин. Він виживає. Відновлення щелепи — 26 операцій упродовж 7 років. 28 серпня 1940 року маршал Маннергейм підвищує його безпосередньо з капрала до молодшого лейтенанта — виняткове підвищення. Гяюгя завжди відкидає звання героя — його слова журналістам: «Я робив те, чого вимагала ситуація. Хтось мусив це робити». Після війни він живе фермером-мисливцем у Руоколахті, відмовляється від інтерв'ю, не публікує жодних спогадів. Помирає в квітні 2002 року у віці 96 років.
T02-008